ДРУЖИ́ТИ
, дружу́, дру́жиш, недок.
1
. з ким.
Бути в дружбі з ким-небудь
. З Латином у сусідстві жив
[Турн],
Дочці і матері прикметний, І батько дуже з ним дружив(І. Котляревський)
;І будемо ми з Павлушею дружити найміцнішою, найвірнішою солдатською дружбою – до останньої краплі крові
(В. Нестайко)
;Ми договорилися з нею
[Світланою]
дружити, та й годі. Вона мені подобається, мені з нею добре, я й далі хотів би з нею дружити...(Є. Гуцало)
; * Образно.
Виявилось, що Мітла й Півень хоч і виросли на Дніпрі, а з водою не дружили
(П. Панч)
;//
без дод.
Виявляти взаємну прихильність, відданість, довір'я один до одного
.Дружили ми, а пройдуть літа І, може, стрінемось не ті
(П. Грабовський)
;Якщо народи будуть дружити, вони зуміють подолати перешкоди на шляху до миру
(з газ.)
.2
. з чим, перен., розм.
Любити що-небудь, мати схильність до чого-небудь
. Був-бо він благий і з письмом не дружив, а цілковита глухість не давала йому почути недоброзичливих .. нашіптувань
(Валерій Шевчук)
.3
. кого, розм., рідко.
Те саме, що одру́жувати.
– Чи купує хто, чи продає, чи дитину дружить, без мене не обійшлося
(Л. Мартович)
.