ДРУГОРЯ́ДНИЙ
, а, е.
Не головний за значенням, не основний, менш істотний
. У сій вашій новій поемі я люблю те, що в ній, певне, має бути другорядним – власне, ліричні нотки
(Леся Українка)
;Всім не терпілося покінчити з другорядними питаннями і перейти до основного
(М. Руденко)
;В будь-якому театральному дійстві є ролі головні, провідні, а поряд з ними і другорядні або ті, що задіяні лише в масовках
(О. Шугай)
;– За десять кілометрів повертаємо з траси на дорогу місцевого значення, – сказав Юрко. – Тут хоч раз шлях почистили, а другорядні дороги, гадаю, заметені...
(Люко Дашвар)
;//
Посередній щодо своїх якостей
.На Бородавку він і не дивився, наче той був другорядний козак, на якого можна не звертати уваги
(З. Тулуб)
.