СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ДРОЧИ́ТИСЯ
, дрочу́ся, дро́чишся, недок., розм.
1
.
Перебувати в стані роздратування, гострого збудження; відчувати незадоволення, гнів, злість (про людину); роздратовуватися, злитися
.
А одійшовши, в груди билась, Волосся рвала з голови, Ревла, щипалася, дрочилась, Мов ум змішався у вдови
(І. Котляревський)
;
– Послухай мене, доню! Не дрочись! Іди за Стецька, даром що дурний
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
// 
Кидатися з одного боку в інший, непокоїтися (про тварину)
.
Хлопець видумував шкодливі ігри: .. то телят лякав, то прив'язував їм до хвоста дрючки й заливався заливним реготом, як телята дрочилися
(Панас Мирний)
;
Якась золотокоса дівчина .. бігла по вулиці з прутом і гнала поперед себе ошаліле від весняного привілля телятко, що дрочилося помежи тинами, задравши хвоста і витягши вперед шию
(Григорій Тютюнник)
;
* Образно.
Часом воно
[море]
дрочиться, укривається білим, як сніг на горах, туманом, – здається, нема його, щезло, – а під туманом все-таки б'ється, стогне, зітхає
(М. Коцюбинський)
.
2
.
з ким – чим.
Навмисне злити кого-небудь, викликати гнів у кого-небудь; дратуватися, дражнитися
.
Коли Мошкові діти дізналися, що я їм хлопські страви, то .. стали зо мною дрочитися, а далі й бокували від мене
(І. Франко)
;
* У порівн.
Хмари, мов дрочачись з бідними рільниками, все надвечір збиралися на небі, а відтак, не пустивши і краплі дощу, розпливалися против ночі
(І. Франко)
;
// 
Ображати, злити, дратувати один одного
.
– Та не бійся, – каже пан, пхаючи до нього Уляну, – вона тебе не вкусить; глянь, яка гарна! За таку б кралю і я не погребав; годі вам дрочиться, поцілуйтесь!
(О. Стороженко)
.