ДРОЖ

, розм. ДРІЖ, дро́жу, ч. і дро́жі, ж.

Судорожне тремтіння тіла від холоду, страху, хворобливого стану і т. ін

Вдень я навіть була зовсім здорова, хіба що голова морочилась трохи, але ввечері якась дрож нападала

(Леся Українка)

;

Чую, як з дрожем виходить з мене той холод, що ми його набралися в горах

(О. Гончар)

;

Тіло починає дрижати, і Федір нездатний вгамувати дрож

(М. Руденко)

;

Хитання, коливання чого-небудь

Дрібним дрожем безконечним квіти дрижали на полиці

(П. Тичина)

;

Переривчасте, нерівне звучання (про голос, звуки)

– Не винен я, – відмовив він виразно, І дрожі не було у голосі його

(І. Франко)

◇

(1)

Дрож (дріж) пробира́є (пройма́є, пробива́є і т. ін.) [N]/[/N] пробра́в (пробра́ла, пройня́в, пройняла́, проби́в, проби́ла і т. ін.)

кого

–

хто-небудь тремтить від холоду, страху, хвилювання, нервового напруження і т. ін

За кождим

[кожним]

шелестом дрож його

[Спориша]

пробирає

(І. Франко)

;

Холодно. Дрож проймає тіло, а душу не покидає тривога

(О. Гончар)

;

Його

[Гвоздяєва]

сіпає дрож. По мертвотно пополотнілому обличчю градом котиться піт

(Н. Тихий)

;

Мужів найкращих пробирає дріж. Отак живеш, стараєшся, воюєш, – обличчя дряпай, вухо собі ріж, щоб кожен бачив, як ти пасіюєш

(Л. Костенко)

;

Його пройняла дрож, і він перехрестився

(О. Кобилянська)

;

Дрож пробив Андрійка. “Заремба не в городі, значить, він може бути і тут! – А якщо він тут, то, певно, задумує щось погане...”

(Юліан Опільський)

;

(2)

Дрож (дріж) пробіга́є / пробі́г (пробі́гла) по спи́ні (по ті́лу, по́за спи́ною і т. ін.)

чиїй, чиєму, у кого і без дод.

–

хто-небудь дрижить від холоду, страху, хвилювання, нервового напруження і т. ін

Владек чекав і хвилювався. Намагався бути спокійним, але по тілу пробігав дрож

(Р. Іваничук)

;

Артем раптом згадав, як Варкан з ходу проштрикнув дротиком маленького зайця, і неприємна дрож пробігла по його тілу

(В. Владко)

;

Школа шикувалась на урочисту лінійку. Заспівала сурма, вдарив дрібно барабан. В Миколи дрож пробіг поза спиною

(Ю. Збанацький)

;

Тепер він справді проснувся, і від того, що він побачив, мимовільний дріж пробіг по його тілу

(П. Загребельний)

;

Ки́дати / ки́нути в дрож (в тря́сцю)

див.

ки́дати