СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДРОЖ
, розм. ДРІЖ, дро́жу, ч. і дро́жі, ж.
Судорожне тремтіння тіла від холоду, страху, хворобливого стану і т. ін
.
Вдень я навіть була зовсім здорова, хіба що голова морочилась трохи, але ввечері якась дрож нападала
(Леся Українка)
;
Чую, як з дрожем виходить з мене той холод, що ми його набралися в горах
(О. Гончар)
;
Тіло починає дрижати, і Федір нездатний вгамувати дрож
(М. Руденко)
;
// 
Хитання, коливання чого-небудь
.
Дрібним дрожем безконечним квіти дрижали на полиці
(П. Тичина)
;
// 
Переривчасте, нерівне звучання (про голос, звуки)
.
– Не винен я, – відмовив він виразно, І дрожі не було у голосі його
(І. Франко)
.
(1)
 
Дрож (дріж) пробира́є (пройма́є, пробива́є і т. ін.) [N]/[/N] пробра́в (пробра́ла, пройня́в, пройняла́, проби́в, проби́ла і т. ін.)
кого
хто-небудь тремтить від холоду, страху, хвилювання, нервового напруження і т. ін
.
За кождим
[кожним]
шелестом дрож його
[Спориша]
пробирає
(І. Франко)
;
Холодно. Дрож проймає тіло, а душу не покидає тривога
(О. Гончар)
;
Його
[Гвоздяєва]
сіпає дрож. По мертвотно пополотнілому обличчю градом котиться піт
(Н. Тихий)
;
Мужів найкращих пробирає дріж. Отак живеш, стараєшся, воюєш, – обличчя дряпай, вухо собі ріж, щоб кожен бачив, як ти пасіюєш
(Л. Костенко)
;
Його пройняла дрож, і він перехрестився
(О. Кобилянська)
;
Дрож пробив Андрійка. “Заремба не в городі, значить, він може бути і тут! – А якщо він тут, то, певно, задумує щось погане...”
(Юліан Опільський)
;
(2)
 
Дрож (дріж) пробіга́є / пробі́г (пробі́гла) по спи́ні (по ті́лу, по́за спи́ною і т. ін.)
чиїй, чиєму, у кого і без дод.
хто-небудь дрижить від холоду, страху, хвилювання, нервового напруження і т. ін
.
Владек чекав і хвилювався. Намагався бути спокійним, але по тілу пробігав дрож
(Р. Іваничук)
;
Артем раптом згадав, як Варкан з ходу проштрикнув дротиком маленького зайця, і неприємна дрож пробігла по його тілу
(В. Владко)
;
Школа шикувалась на урочисту лінійку. Заспівала сурма, вдарив дрібно барабан. В Миколи дрож пробіг поза спиною
(Ю. Збанацький)
;
Тепер він справді проснувся, і від того, що він побачив, мимовільний дріж пробіг по його тілу
(П. Загребельний)
;
Ки́дати / ки́нути в дрож (в тря́сцю)