СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДРОВІ́ТНЯ
, і, ж., розм.
1
.
Приміщення для дров; місце, де зберігають дрова
.
Сиджу я собі раз у дровітні та роблю нові чепіги до плуга
(Ю. Федькович)
;
В крилах
[будинку]
були сарай, дровітня, хлівець для кіз та інших свійських тварин
(Ю. Смолич)
.
2
.
Колода, на якій рубають дрова
.
Тихін .. встромив сокиру в дровітню й закурив
(А. Головко)
;
– Х-х-ц-ссс, – засичав люто Свирид, виприснув з-під Костевої п'ятірні й метнувся до дровітні, в яку була загнана жалом сокира
(Микита Чернявський)
.