СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДРОБИ́ТИ
, дроблю́, дро́биш; мн. дро́блять; недок.
1
.
що.
Розбивати, ламати, кришити що-небудь на невеликі частини
.
Кріт .. дробить землю зубами
(О. Копиленко)
;
Мінеральні підкормки крейду, сіль дроблять так само, як і макуху
(з наук. літ.)
;
* Образно.
Здавалось, що голоси матросів на катері дроблять її
[тишу],
як крихкий кришталь
(О. Донченко)
.
2
.
що, перен.
Поділяти на окремі частини, роз'єднувати що-небудь
.
У XVIII ст. в Правобережній Україні зберігався майорат, коли нерухоме майно переходило неподільним до старшого в роді, при цьому маєток не можна було дробити між нащадками
(з наук.-попул. літ.)
;
– Вийшла вимучена перемога. Адже якби журі не дробило премії, то ми опинилися б узагалі за бортом
(з газ.)
.
3
.
рідко.
Падати дрібними краплями (про дощ)
.
– Може б ми взагалі рушили звідси, – сказав Нестор, – дощ лиш дробить
(О. Кобилянська)
.