ДРІМА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок.
1
. Перебувати в напівсонному стані, неміцно спати
. Лежить собі неборака, Думає, гадає, Як то будем мандрувати... І тихо дрімає...
(Т. Шевченко)
;Лежить собі, відпочиває На дасі
[на даху]
чорний кіт, Дріма, мурличе, вигріває На сонечку живіт(Г. Бойко)
; * У порівн.
Ліси мовчать без вітру, немов дрімають у важкому, солодкому сні
(В. Кучер)
.2
. перен.
Перебувати в стані спокою, бездіяльності; бути нерухомим
. Внизу дрімала вода в Росі й тихо лисніла проти червоного неба
(І. Нечуй-Левицький)
;Вдалині повитий туманом дрімав лісок
(К. Гордієнко)
.3
. перен., розм.
Надто мляво, повільно робити що-небудь; не виявляти активності; зволікати
. [
Стецько і Яцько
(разом):]
То ходім, чого ж дрімати, Може, вдасться поладнати(М. Кропивницький)
;[
Кіндрат
:]
Не дають дрімати. Не дають. Вперед – і все(О. Корнійчук)
;//
Бути неуважним
.– Я зрозумів – дрімати не можна. Ворог ходить десь поблизу
(Ю. Збанацький)
.◇
(1)
Не дріма́ти
– бути пильним, діяльним, уважним; постійно перебувати у стані готовності діяти певним чином
.Пан не дрімав. Маєток свій так укріпив, що й миша не прослизне туди
(з легенди)
;Галя сама не дрімала, .. вона кинулась до матері і стала її сльозами благати, щоб не губила її краси, сили
(Панас Мирний)
.