СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ДРІБОТІ́ТИ
, очу́, оти́ш, ДРІБОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок., розм.
1
.
Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками; тюпати
.
Плавно дибає каліка на .. милицях, а за калікою дріботить босими ніжками дитина
(О. Довженко)
;
Підгодовані коники хутенько дріботіли ніжками по уторованому шляху, що вився понад річкою
(Олесь Досвітній)
;
Катерина, дрібочучи босими ногами по гострому камінні, ледве-ледве встигала за ним
(С. Чорнобривець)
;
// 
Танцювати, часто перебираючи та пристукуючи ногами
.
Одарка не втерпіла й пішла дріботіти козачка
(І. Нечуй-Левицький)
;
Рвуть струни скрипок серби, гарцюють козаки, дріботять червоними чобітками міщаночки, гупають чоботиськами старшини
(Ю. Мушкетик)
.
2
.
Часто й ритмічно вдаряючи по чому-небудь, створювати відповідні звуки
.
Знову весело, настійно й довго дріботить дзвінок
(В. Винниченко)
;
Дріботів у шибки осінній дощ
(Н. Рибак)
;
Іде громохко поїзд під уклін, і дріботять колеса над мостами
(С. Голованівський)
;
Семен за звичкою дріботів пальцями по крутому, з темним заростом підборідді
(І. Нижник)
.
3
.
Говорити дуже швидко, скоромовкою
.
– Кажу тобі, – витратився й витрусився до останньої гривні, ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай, – дріботів дід Грицай
(І. Нечуй-Левицький)
.
(1)
 
Дріботі́ти язико́м,
рідко
дуже швидко, скоромовкою говорити
.
– Ненавиджу я тих лепетливих дам .. Якось мені важко на вуха, як хто дуже дріботить язиком...
(І. Нечуй-Левицький)
.