ДРІБНО́ТА
, и, ж., розм.
1
. збірн.
Маленькі, дрібні істоти або предмети
. Королик і собі ж поскликав усю пташню, а ще більше лісової дрібноти: Мух, Чмелів
[Джмелів],
.. Комарів(І. Франко)
;Така дрібнота, як зайчик, білочка, лісові мишки, хоч вони і в хутряних шубках, боялися й носа вистромити на мороз
(О. Іваненко)
;У воду падала мошкара, і її метушливо хапала риб'яча дрібнота
(О. Донченко)
;//
Малі діти
.[
Влас
:]
Ми з тобою старші, то й мусимо і матері допомагати, і на себе заробляти, і дрібноту доглядати(М. Кропивницький)
;Я завжди стежу за тою дрібнотою, чи вони біжать у школу, чи сидять в їдальні за обідом
(Мирослав Ірчан)
;Люди обступили його, а ми, дрібнота, крізь частокіл ніг теж прозираємо на його обличчя
(О. Гончар)
.2
. перен., збірн.
Люди, які займають невисоку посаду або незначне місце в суспільстві
. Дуже ймовірно, що теперішні молоді слідчі не знають і ніхто їм досі не пояснив, що Євграфами звались раніш лакеї, прикажчики, сторожі й усяка соціальна дрібнота, а не люди з можновладних класів, ба навіть з інтелігенції
(Б. Антоненко-Давидович)
;Вся інша дрібнота – ремісники, робітники, різні люди невизначених професій – відтиснена на околиці
(П. Колесник)
.3
. перен., рідко.
Що-небудь незначне, мізерне, нікчемне; дрібниця
. А нині – що до ніг моїх Вас привело? Яка дрібнота!
(М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна)
.