ДРІБНИ́ЦЯ
, і, ж.
1
. Щось дрібне, незначне, таке, що не має істотного значення
. Волію я, щоб мене саму зруйнувала любов, ніж щоб її зруйнували дрібниці
(Леся Українка)
;Дуже побитий за якусь дрібницю мачухою, втік
[Гордійко]
із хати(Є. Кротевич)
;Така прекрасна справа, а ляснула через дрібницю
(Остап Вишня)
;– Компромат іноді з дрібниць починається
(О. Гончар)
.2
. Предмет невеликого розміру і другорядного значення
. Мушу признатися, що це був перший і останній раз, коли Сев користався трюмо для таких дрібниць, як комірець і краватка
(Ю. Яновський)
;Усе тут виставлено на продаж, розсипано по ятках, розвішано на шнурах так, щоб ані найменша дрібниця не обминула вашої уваги
(Ю. Винничук)
.3
. тільки мн., діал.
Дрібушки (див. дрібу́шки
. 1
1)Дівчата-русначки заплітаються там в дрібниці
(А. Свидницький)
.