СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ДРІ́БКУ
, присл., діал.
Трохи
.
Сей та той перейде один-півтора перекоси, кине косу на землю, зітхне важко-важко та й лягає на вогку холодну кошеницю, щоб дрібку освіжитися, спочити, набрати нової сили з землі
(І. Франко)
;
– Пождіть дрібку, – каже між ними
[дітьми]
найстарший віком школяр
(С. Ковалів)
;
Він .. схилився дрібку над нею
(О. Кобилянська)
.