ДРІ́БКА
, и, ж.
1
. Невелика частина, мала кількість чого-небудь
. Їм страшно навіть подумати про такі гроші, хоч самі по дрібці ще більше тратять
(І. Франко)
;– Ніякий захланний заволока, жоден підлий злодюга ні найменшої дрібки з моєї власності не потягне безкарно...
(І. Нижник)
.2
. Те саме, що гру́дочка.
Коли хурщики виймали їсти свіжу булку з ковбасою – Майдан мав для того чорний хліб і дрібку цукру
(Я. Качура)
;Виступили повагом три діди, Три чисті білі хліби несучи з дрібками солі, звичаєм прадавнім, І подали з уклоном трьом грузинам
(М. Рильський)
.◇
(1)
До дрі́бки (до дрі́бочки)
– повністю, цілком, усе
.Та збирайте до дрібочки
[сіль],
бо як часом лине ливцем тучний дощ, то щезне уся риба в Сулі(І. Нечуй-Левицький)
;Тато ваш, хлопці, ходив на зарібки .. Що заробив де у лісі – до дрібки Все віддавав мені. Гріш до гроша
(Д. Павличко)
;(2)
Ні на дрі́бку <Ані́ дрі́бочки>
– зовсім, анітрохи, ніскільки
.[
Камілла
:]
Невже ти так-таки зовсім, ані крихітки, ані дрібочки не любиш мене?(І. Франко)
;Він
[Іван Дума]
.. був переконаний, що перед Батьківщиною не згрішив ні на дрібку(В. Гжицький)
.