СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ДРИЖА́ЧИЙ
, а, е.
Який дрижить (у 1, 2 знач.)
.
На кам'яних сходах сидiв слiпий дiдусь. Дрижачими руками водив по обсмаленiй бандурi
(Б. Лепкий)
;
Гладун зупинився перед ним запирханий, якийсь зацькований, з дрижачими поблідлими губами
(О. Гончар)
;
Вона сиділа годинами, вдивляючись сумним оком у дрижаче світельце
(Н. Кобринська)
;
– Чи бачив же Онисію Степанівну? – спитала Олеся дрижачим голосом
(І. Нечуй-Левицький)
.