СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ДРИЖА́ТИ
, жу́, жи́ш, недок.
1
.
Труситися від холоду, страху, хворобливого стану і т. ін.; тремтіти
.
Ягняті нікуди тікати; Стоїть, сердешне, та дрижить...
(Л. Глібов)
;
Пани нетерпеливились і наганяли своїх слуг до поспіху. Кожному здавалось, що козаки вже за плечима, і хоч була спека, кожен дрижав на тілі зі страху
(А. Чайковський)
;
Графиня хвилювалася. Її дрібні пальці дрижали, дрижали кутки затулених уст
(Б. Лепкий)
;
Свенціцький увесь дрижав з болю і безсилої люті
(З. Тулуб)
;
Біля Тані під брезентом лежить поранений, .. втратив крові багато і тепер дрижить, замерзає
(О. Гончар)
.
2
.
Коливатися, хитатися, двигтіти під впливом чого-небудь
.
Той папір, що держав він у руці, дрижав, як на осиці лист
(О. Стороженко)
;
Міст через Янгі-арик дрижав від сили напору
(Іван Ле)
;
Удари грому були часом такими дужими, що від них дрижали віконні рами й шибки
(А. Шиян)
;
// 
Бути нерівним, мінливим (про світло, вогонь); миготіти, мерехтіти
.
Сонячне марево заливало всіх, дрижало, переливалося між жіночими та дитячими головами
(І. Нечуй-Левицький)
;
Наче лід, паркет блищить, Світ од місяця дрижить
(М. Шеремет)
;
Вогні пароплавів і човнів відбивались у воді і дрижали, мов розтягнуті золоті стружки
(П. Панч)
;
// 
Звучати переривчасто, нерівно
.
Дрижали, дрижали
[звуки],
будячи якусь сумну думку в голові
(Панас Мирний)
;
– Можна спитати? – звертається Тамара, і голос у неї дрижить
(А. Хижняк)
;
// 
рідко.
Прискорено битися, калататися (про серце)
.
Дрижить серце, наче вскочила в груди слизька, огидна жаба
(О. Донченко)
.
3
.
перен.
Боятися кого-небудь, відчувати страх перед кимсь
.
З роботи прийдем, під ґанком станем в ряд, – виходить пан карати “винних”, а всі вже наперед дрижать
(І. Франко)
;
Пірати знані, знову розходились: Скрізь кораблями хвилі моря крають, Італії плюндрують береги. Люд прибережний весь дрижить від страху
(Борис Тен, пер. з тв. В. Шекспіра)
;
// 
за кого – що.
Відчувати побоювання за кого-, що-небудь
.
Вона все чула оддалеки і сама, як листок, дрижала і боліла серцем за чоловіка
(Ганна Барвінок)
;
Невже ж не краще щиро поговорити з нею, признатися, що любить Хмелинського і дрижить за його життя?..
(Б. Лепкий)
;
// 
над ким – чим.
Ретельно оберігати, боятися втратити кого-, що-небудь
.
Анна дрижить над своїм хлопцем .. і знає лише одну мету – вивести дитину свою в люди
(О. Кобилянська)
;
// 
Боятися витрачати що-небудь; скупитися
.
Дрижав
[цар Латин],
як Каїн, за алтин
(І. Котляревський)
.
4
.
перен., перев. з част.
а ж,
розм.
Виявляти надмірне бажання робити що-небудь
.
На штурм Троянці шиковались
[шикувались],
До бою всякий аж дрижав
(І. Котляревський)
;
– Що ж, – каже
[Денис], –
не люблю та й не люблю собак .. Аж дрижу, щоб яку собаку вбити!
(Г. Квітка-Основ'яненко)
.