ДРИЖАКИ́
, і́в, мн., розм.
Часте здригання, тремтіння тіла від холоду, страху, хворобливого стану і т. ін
. – Чи мало старі люди такого розказують, так що, наслухавшись, цілу ніч дрижаки спати не дадуть
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;Йому стало нестерпно холодно до дрижаків, до цокання зубів
(В. Козаченко)
.◇
Бере́ на дрижаки́
див.
бра́ти
;Вибива́ти (би́ти) дрижаки́ (дріб)
див.
вибива́ти
;(1)
Дрижаки́ пробира́ють (беру́ть, хапа́ють і т. ін.) / пробра́ли (взяли́, вхопи́ли і т. ін.)
кого і без дод.
– хто-небудь тремтить, трясеться від холоду, страху, нервового напруження, хворобливого стану і т. ін
.Дівчину хапали дрижаки – як це страшно: вдягтися в чорну одіж, .. замість співів – молитви
(О. Донченко)
;Стомлений, я заснув, але швидко прокинувся від холоду. Мене всього пробирали дрижаки
(І. Багмут)
;Зайду! Хоч погріюсь, бо вже з холоду дрижаки беруть. Доки дійду до Черкас, геть задубію
(М. Пригара)
;Семен загорнувся в свиту, але його взяли дрижаки
(М. Коцюбинський)
;(2)
Дрижаки́ пробіга́ють (хо́дять) / пробі́гли (пішли́) [по спи́ні (по шкі́рі, по ті́лу і т. ін.)]
чиїй (чиєму), у кого і без дод.
– хто-небудь тремтить від холоду, страху, хворобливого стану, нервового напруження і т. ін
.У Маріки теж уже сині від холоду губи, під благою сорочиною хвилями ходили дрижаки
(С. Васильченко)
;Несподівана туга за чимось невимовно дорогим струшувала діда, аж дрижаки пробігали по шкірі
(Є. Гуцало)
;– Зачепіть-но тільки, – не відступив Савка, хоч від Кузьменкової загрози пішли по його спині дрижаки
(З. Тулуб)
;Тіні насправді ворушаться. Вони хутко перебігають від одного стовбура до другого. В цей час щось зашкряботіло під вікном. По його тілу пробігли дрижаки
(П. Панч)
;Ї́сти (лови́ти, хапа́ти) дрижаки́
див.
ї́сти
;Нагна́ти дрижакі́в (тру́су)
див.
наганя́ти
;Нагодува́ти дрижака́ми
див.
нагодо́вувати
;Наї́стися дрижакі́в
див.
наїда́тися
;Справля́ти дрижаки́ (дрижака́)
див.
справля́ти
.