ДРИ́ҐА́ТИ
, дри́ґа́ю, дри́ґа́єш, недок., розм.
1
. чим.
Робити різкі уривчасті рухи, перев. ногами (про людей), лапами (про тварин)
. Карпо Петрович зі скрипом дриґав ногою в такт своїм думкам
(М. Коцюбинський)
;Звірята впирались, вищали, мотали головами, дриґали лапками, махали хвостами
(М. Трублаїні)
;Ставши на ніс човна, я взявся за каната й опинився в повітрі, дриґаючи ногами
(Ю. Яновський)
;Маленький Марко махав ручками, дриґав ноженятами, верещав на всю хату і з натуги червонів
(С. Чорнобривець)
.2
. Пересмикуватися внаслідок мимовільного скорочення м'язів
. У вікно я міг спостерігати, як дриґали Козаченкові литки від неподоланного потягу чвалом помчати до найближчої трамвайної зупинки
(І. Кулик)
;Від хвилювання у Василька цокотіли зуби, а руки якось смішно дриґали
(П. Панч)
.