ДРЕМЕНУ́ТИ
, ну́, не́ш, док., розм.
1
. Дуже швидко, рвучко побігти, помчати
. Як схопляться вони
[звірі],
як дременуть, то тільки видко(з казки)
;Дід Оникій дременув через село і пішов до одного пасічника
(І. Нечуй-Левицький)
;Дивитесь ви на зелене поле.., і чогось вам на думку спадає шалене бажання самому дременуть на зелене поле
(Остап Вишня)
;//
Швидко зникнути, втекти, піти геть звідки-небудь; чкурнути
.Схопився Клим і дременув із хати
(Л. Глібов)
;Стріла
[ворона]
півня Розбишаку – Пісняра – І чкурнула, Дременула Із двора(Г. Бойко)
.2
. Поспішно відправитися куди-небудь; податися
. Як дізнавсь отець Тарасій, що зовиця дременула на теплі води, то аж схопився з стільця
(І. Нечуй-Левицький)
;Треба застати льотчика, що б там не було! І вона дременула вулицями сонного міста до аеродрому
(О. Іваненко)
.(1)
Дремену́ти навтікача́ (навті́ки, навтьо́ки)
– якнайшвидше побігши, втекти
.Пан Ржевуський, бачачи свою біду, дременув навтікача
(Я. Качура)
;Зося сторожко, наче птиця, іде між хатами, ладна кожного разу дременути навтьоки
(М. Стельмах)
;Нелюдська сила пружиною звела Сергія на ноги, він стрибонув убік, перечепився через суху гілку, знову схопився й дременув навтіки
(І. Білик)
.