ДРАТУВА́ТИСЯ
, у́юся, у́єшся, недок.
1
. Відчувати незадоволення, досаду, гнів, злість; роздратовуватися, злитися
. Перекладаю все на столі, без потреби пересуваю книжки і дратуюсь, що пропав олівець
(М. Коцюбинський)
;Тепер збагнув Данило, що від згадки про Третяка він дратується
(О. Копиленко)
;Він, Лаврін, для тих державців ніщо, комашка, але їм важать власні невдачі, вони дратуються з того
(Ю. Мушкетик)
.2
. з ким, розм.
Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь; дражнитися, дрочитися
. Діти одне з другим дратуються
; * У порівн.
Настирливо кричав десь зовсім недалеко деркач, наче дратувався зі мною
(Л. Смілянський)
;Він не питав, а мовби дратувався з київським князем, але Ярополк знітився і схилив голову над столом
(І. Білик)
.