ДРА́ТИСЯ

див.

де́ртися

ДЕ́РТИСЯ

, ДРА́ТИСЯ, деру́ся, дере́шся; мин. ч. де́рся, де́рлася, лося і дра́вся, дра́лася, лося; наказ. сп. дери́ся; недок.

Розділятися на шматки; розриватися

У матері пазуха дереться, дітям ховаючи, а в дітей пазуха дереться, од матері ховаючи

(Номис)

;

Зношуватися до дірок (про одяг, взуття)

Дереться – на нове береться

(Номис)

;

Відриваючись, відокремлюватися від чого-небудь; здиратися

Дурний Хома .. Тоді б драв лика, як дереться

(Л. Боровиковський)

Підійматися на високу або круту гору

Хоробрі воїни з тяжкими і здоровенними дрючками пустилися дратися по горі

(Панас Мирний)

;

Стежка йшла круто вгору. Рубін нагнувся і поліз рачки. Дертися довелося далеко й високо

(І. Сенченко)

;

* Образно.

І знову, сполосована залитими каламутною водою коліями, стрімко дерлася

[вулиця]

поміж хатами вгору

(В. Козаченко)

;

Вилазити, підніматися на що-небудь високе, чіпляючись за щось руками й ногами

Один бурлака вглядів одчинені двері, догадавсь, де подівся Бжозовський, і почав дертись по дверях на горище

(І. Нечуй-Левицький)

;

Німці, наче кішки, дралися на вали, козаки приймали їх списами, шаблями .. й знятими з гармат та возів колесами

(М. Старицький)

;

На такий самісінький дубок я колись біля В'язового на Полтавщині до кібчикового гнізда дрався

(Остап Вишня)

;

перен.

Проростаючи, підноситися вгору, чіпляючись за що-небудь (про виткі рослини)

Кручені паничі оплутались кругом хреста і дрались аж до самого верху

(О. Стороженко)

;

Вони

[рослини]

лізли одна на одну, переплітались, душились, дерлися на хлів, на стріху, повзли на тин, а гарбузи звисали з тину прямо на вулицю

(О. Довженко)

;

Пробиратися крізь що-небудь важкопрохідне

Подряпавши тіло, видерлася Сахно на той бік .. Тепер поставало питання, як вернутися назад, щоб не дертися знову крізь тернисті чагарі

(Ю. Смолич)

;

І хто знає – може, дереться лісом лиха людина, крадеться до села, і зрадлива роса вкриває її слід

(С. Скляренко)

перен.

Дуже голосно кричати, співати і т. ін

Троє забутих мужичих дітей качались під грубою й од переляку дерлись не своїм голосом

(І. Нечуй-Левицький)

;

У .. лузі, що перед громадською толокою, з середи на четвер дерся соловей цілісіньку ніч

(Л. Мартович)

рідко.

Битися, скубучи і дряпаючи одне одного (перев. про птахів)

На дорозі два півня

[півні]

деруться аж пір'я летить, і рябий посіда червоного

(Марко Вовчок)

;

Поки горобці дерлися з-за окрушин, Параскіца набрала води й скинула коромисло на плечі

(М. Коцюбинський)

Пас. до де́рти 1, 2

Одсувались комоди і звідти викидались тонкі сорочки, .. з свистом дерлися рядна, літали, мов павутиння, мережки

(М. Коцюбинський)

◇

(1)

[Аж] де́ртися на стіну́ (на сті́ни, рідко по сті́нах)

–

бурхливо виявляти стан сильного збудження, відчаю і т. ін., у якому перебуває хто-небудь

Так .. відьма наробила, що бідна дівка аж на стіну дереться та пробі бажа пана сотника Уласовича Забрьоху

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

Уже дідовід

[Гриць]

одною ногою в ямі, а ще як заллє собі пельку, то мало що .. по стінах не дереться

(Панас Мирний)

;

– Кожен як може шукає виходу з цього пекла

[фашистської неволі].

Одні бачать вірний шлях, а деякі на стіни деруться

(О. Гончар)