ДОТИ́ЧНИЙ
, а, е.
1
. Який пов'язаний з ким-, чим-небудь, має стосунок до кого-, чого-небудь; якого стосується, торкається що-небудь
. Сю відомість приніс мені дотичний пан сам особисто
(І. Франко)
;– Чи в словах його було й до мене щось дотичне? Та й хто він сам – не знав я
(П. Тичина)
;– Видно, ви добре підкуті у всьому, дотичному до місцевості, де служите
(О. Шугай)
.2
. у знач. ім. доти́чна,
ної,
ж., мат.Пряма лінія, що має з кривою одну спільну точку, але не перетинає її
. Магнітна силова лінія проводиться так, що дотична до неї в будь-якій її точці вказує напрям сил, що діють у цій точці на північний полюс магнітної стрілки
(з навч. літ.)
;Ван Лун і Сокіл .. перевели погляди на схили вздовж міжгір'я, наче перевіряючи можливий політ астроплана по дотичній
(В. Владко)
.