ДОТЕ́ПНО
.
Присл. до доте́пний 1, 2
. Той
[черговий промовець]
говорив плавко й дотепно, ефектно наголошуючи слова, підкреслюючи речення, немов вставляв їх у блискучі рамки(В. Підмогильний)
;Він
[Григорій Косинка],
блискучий промовець, говорив до зали сміливо, дотепно, ядерно, насмішкувато(І. Жиленко)
;Він любив розповідати сусідам своїм і так іншим людям про всяку бувальщину і вмів те робити розумно, дотепно, докладно і прикладно
(М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо)
;В умінні влучно і дотепно жартувати герої п'єс О. Є. Корнійчука навряд чи знають собі рівних
(з мемуарної літ.)
;Сергій почав розбирати модель. Вона справді була зроблена дуже дотепно. Все таке мініатюрне, таке витончене
(М. Білкун)
;Ідучи до Марини, він прокручував довгу бесіду, в якій мав дотепно вмотивувати причину свого візиту
(І. Роздобудько)
.