СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДОСТРО́ЧУВАТИ
, ую, уєш, недок., ДОСТРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., що.
1
.
Закінчувати строчити; строчити до кінця, до певної межі
.
Присунула
[Зоїна]
кріселко до швацької машини, взялась дострочувати сукню за журнальною викройкою
(Є. Пашковський)
.
2
.
розм.
Закінчувати писати; дописувати що-небудь
.
Дострочити листа
.
3
.
Закінчувати строчити (у 2 знач.)
.
Усі чекали, доки Микола дострочить всього автоматного диска
(з мемуарної літ.)
.