ДОСТО́ЙНІСТЬ
, ності, ж.
Те саме, що досто́їнство 1, 2
. Зима, милий друже, іде, Сивий волос, достойність стареча
(Б. Лепкий)
;Найбільше боялась
[Таня]
побачити його в такий час з іншою, з незнайомою якоюсь дівчиною виняткових достойностей, до котрої вже наперед ревнувала(О. Гончар)
;Він
[Геродот]
не має ніякого бажання обговорювати достойності й недоліки еллінських богів, а знову повертається думкою до Єгипту(І. Білик)
;– Не гнівіть
[своєї долі],
кажу, бо в гніві чоловік втрачає достойність(М. Стельмах)
;Тирани люблять сльози і каяття, а нерозчавлена чужа достойність для них що ніж у серце
(Василь Шевчук)
;Достойність єпископа міститься не в ньому самому, а в обранні його Богом і в посланні йому дарів Святого Духа
(з рел.-церк. літ.)
;– Все буде, – з достойністю відповіла Катерина, – все наладнається
(Ірина Вільде)
.