СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДОСТО́ЙНИК
, а, ч.
Особа, яка має вищий духовний, військовий чин або обіймає керівну посаду
.
Явився також губернатор Голуховський і багато достойників державних
(І. Франко)
;
Високий військовий достойник сухим, чітким голосом говорив про заслуги погиблих
(Н. Кобринська)
;
За сталевими спинами прокурора й судді та головного міліціонера курсували інші районні достойники
(М. Вінграновський)
.