ДОСТОБІ́СА
, присл., розм.
1
. Дуже багато
. – Тут їх достобіса! Які груші уродили! Збивайте, хлоп'ята!
(Т. Шевченко)
;Роботи їм випало достобіса
(П. Загребельний)
;– Але ж коронне військо – то велика сила, – наполягав Козир. – І гармат у них достобіса!
(В. Чемерис)
;Я ще маю достобіса сили, і "Чорна книга" моя буде дописана
(Валерій Шевчук)
;//
Надзвичайно, значною мірою
.Долинув злобний уривок чиєїсь мови. – Зажерливий достобіса
(М. Стельмах)
;Треба віддати цьому запорожцеві належне: розумний, хоробрий достобіса! І міркує, як зрілий досвідчений воїн, дарма що молодий
(В. Малик)
;Наступного ранку, коли буря вщухла, ми побачили, що прохід у ту бухту достобіса вузький, заледве два корпуси завширшки
(О. Авраменко)
.2
. Лайливий вислів зі значенням “к чорту”, “к бісу”
. Ожереди палив
[чоловік Докії],
як судьбу свою сіру. – Хай горить достобіса людська кривавиця!(А. Малишко)
;– Достобіса! – скрикнув Паганель. – Тримаючи шинок у такому місці, не дуже-то забагатієш! Кому й навіщо він тут здався?
(Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна)
.