ДОСТЕМЕ́ННО
, розм.
1
. Присл. до достеме́нний.
Не знаю, як воно вже достеменно було, але раптом Маківка зник з села
(М. Чабанівський)
;У Болгарії достеменно знали, чому, за чиє золото, з якою метою приходив сюди князь Святослав
(С. Скляренко)
;Дівчата мовили: – Маріє! Глянь на стелю, достеменно ти!
(М. Шеремет)
;В старі ж часи – і це знаменно – діди й бабусі наперед прогнозували достеменно погоду з безлічі прикмет
(Д. Білоус)
;Мені часто сниться наша вулиця, котру я так давно покинув, але достеменно пам'ятаю її дерева, будинки і вікна
(Ю. Винничук)
;Признався
[граф]
.. до синів, що були на нього достеменно схожі(М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо)
.2
. у знач. вставн. сл.
Уживається для вираження впевненості в чому-небудь
. Катерина, достеменно, як кілька хвилин тому Слава, не могла повірити, що це Суліман
(Ірина Вільде)
.