СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ДОСЛУЖИ́ТИСЯ
ДОСЛУ́ЖУВАТИСЯ
, уюся, уєшся, недок., ДОСЛУЖИ́ТИСЯ, служу́ся, слу́жишся, док.
1
.
Служачи, домагатися, досягати чого-небудь
.
– Мені не треба дослужуватись. Мені й так дадуть капітана за воїнську доблесть
(із журн.)
;
Та все-таки йому, гордому бояринові, що виріс і великої честі дослужився при князівськім дворі, важко було прилюдно віддавати подяку за вирятування доньки мужикові
(І. Франко)
;
Сиволапов, чи, власне, Сиволап .. дослужився в армії до єфрейтора, й коли після демобілізації йому запропонували вступити у ВОХРу, він охоче пристав на пропозицію
(Б. Антоненко-Давидович)
.
2
.
тільки док., розм.
Служачи десь, зазнати чого-небудь небажаного, неприємного
.
– От і дослужилася у людей, от і заробила добра на свою голову!
(Панас Мирний)
;
Темрява трохи розсіялась, і він ясно побачив двох моряків, що точили шлангом з бочки вино .. Оце доглянув, оце дослуживсь караульний начальник
(В. Кучер)
.
(1)
 
Дослужи́тися (дійти́, добу́ти) [до] чи́ну,
заст.
досягти, перебуваючи на службі певного рангу, звання, посади
.
– Дослуживсь
[козак]
до чину, Та й вернувся в село своє І служить покинув
(Т. Шевченко)
;
Мій панотець – князь, великого чину дойшов
[дійшов]...
(Марко Вовчок)
;
Як я піду на скарбову службу, добуду чинів, обвішаюсь хоч маленькими орденами... о! тоді інша справа!
(І. Нечуй-Левицький)
.