ДО́СИТЬ
, присл.
Стільки, скільки треба
. Він, у землю понуривши очі, Наблизивсь вже до мене досить
(І. Франко)
;Тільки
[вона]
може дати панні відповідне виховання, до того ж Юзя вже досить вміє по-німецьки(Леся Українка)
;//
у сполуч. з прикм. і присл.
Про великий ступінь, велику міру і кількість чого-небудь
.На одному з порогів став невеличкий, але досить огрядний, смаглявий чоловік
(О. Ільченко)
;Каринський досить міцно стис протягнену до нього руку
(Ю. Шовкопляс)
;Я вже досить далеко відійшов від гурту
(П. Колесник)
;//
у знач. пред.
Вистачає
.[
Кассандра
:]
На золото Кассандра не жадібна, і з неї досить однієї обручки(Леся Українка)
;Давно вже слід було йому повернутись. Одного дня досить, щоб справитись
(О. Донченко)
;//
Треба припинити що-небудь
.– Далі йти нікуди. Досить!
(А. Головко)
;– Досить тобі тинятися без діла. Будеш із Жайсаком виїжджувати огирів
(З. Тулуб)
.