СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ДОСИ́ТА
, присл.
1
.
До повної ситості
.
І земля дасть плід свій, а ви будете їсти досита, і безпечно сидітимете на ній
(Біблія. Пер. I. Огієнка)
;
Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених, Досита щоб було всім їсть
[їсти]
(І. Котляревський)
;
На кінець обіду всі .. відчули, що поїли досита
(С. Скляренко)
.
2
.
перен.
До повного задоволення
.
– Прощай, Солохо! – каже Горпина, коли надивилась досита на її ясну ухмилку
[посмішку]
(Панас Мирний)
;
О, та коли ж він уже нап'ється досита нашої крові, щоб перестав уже більше її пити?
(Г. Хоткевич)
;
Не міг
[Безбородько]
досита намилуватись своїм відбитком у дзеркалі
(Ірина Вільде)
.