СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ДО́СВІТОК
, тку, ч.
Час доби перед сходом сонця, світанком; досвіт
.
Загупали з досвітку до пізньої ночі ціпи між стогами, загарчали лопати на токах
(Панас Мирний)
;
Зимові вечори і досвітки довженні, як море
(І. Франко)
;
Щоб не запізнитися, він з самого досвітку був на ногах
(С. Чорнобривець)
.