У неділеньку у святую У досвітнюю годину .. Задзвонили в усі дзвони

Спасибі, милі пташенята, За те, що пісню щастя голосну В досвітню пору чує моя хата

Збудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю!

Досвітні огні переможні, урочі, Прорізали темряву ночі

Досвітня метушня по дворах та вулицях вже вляглася

Заспівали досвітні півні

Я прокинувся від навколишнього ранку з таким жалем і смутком усередині, що, вже навіть розплющивши очі, довго залишався непорушним, не в силі стрепенутися і скинути геть цю досвітню непрохану отерплість