ДОСВІТКО́ВИЙ

, а, е.

Прикм. до до́світок.

Темрява досвіткова заховала рум'янець сорому на його лиці

(І. Нечуй-Левицький)

;

Півні крильми червоними махають, Оспівуючи досвітковий світ

(І. Вирган)

;

А там, дивись, ще інша рухається в досвіткових полях ватага і теж колишеться над нею звізда, світить далеко

(О. Гончар)

;

Настінний електронний годинник показував одинадцяту ранку, а в спальні так і стояла досвіткова сутінь – щільно зашторене вікно майже не пропускало світла

(В. Шкляр)