ДОСА́ДУВАТИ

, ую, уєш, недок.

Почувати досаду

Думав-думав Антосьо та й почав досадувати, що не вміє танцювать

(А. Свидницький)

;

Костя всі ці дні нудився, бідкавсь, досадував і, власне, зовсім не малював

(В. Козаченко)

;

Воєвода Всеслав розвів руками, надовго задумався, досадуючи, мабуть, що не пощастить поганятися за дичиною

(В. Малик)

;

Волот примовк, по ньому видно: не так дошукується, як досадує мовчки

(Д. Міщенко)