ДОСА́ДНО

рідко.

Присл. до доса́дний.

Десь в глибині свідомості досадно муляло .. усвідомлення, що його поведінка в чомусь споріднювала його з Хлестаковим

(А. Головко)

у знач. пред.

Неприємно, прикро, сумно

Мені досадно страх, що я вже не скінчу своєї літньої роботи

(Леся Українка)

;

Йому досадно і соромно – і він не хотів би тепер стріватися з Наталею

(С. Васильченко)

;

Так мені досадно чогось стало, аж сльози покотились

(О. Іваненко)