ДОСА́ДЛИВИЙ

, а, е.

Який виражає досаду

В його голосі забриніли досадливі нотки

(Ю. Бедзик)

;

Помітивши досадливу гримасу Софії, гість сказав із похмурим лукавством: – У пана Казимежа знову веселе товариство

(із журн.)

;

Раптом, на сьомий чи восьмий день, я пiймав себе на тому, що в мою душу закралося почуття якоїсь досадливої нетерплячостi

(із журн.)