ПРОЦИ́НДРЕНИЙ

, а, е, фам.

Дієпр. пас. до проци́ндрити.

Мені вже не хотілося розлучатися з Милею, хоч трохи й розчарувався в ньому за оті проциндрені сорок копійок

(Ю. Мушкетик)

;

* Образно.

Він починав з нуля, аби викупити свій родовий маєток і повернути статус – пропитий, програний у карти, проциндрений його предками

(М. Гримич)

;

проци́ндрено, безос. пред.

Прициндрено багато часу на розмови

(з газ.)