ПРЕСВІТЕ́РІЙ
, ПРЕСБІТЕ́РІЙ, ю, ч., рел.-церк.
1
. У західноєвропейській (насамперед католицькій) церковній архітектурі – простір між навою та вівтарем (католицьким престолом) у східній частині храму
. Пресвітерій відповідає вівтарю у православних і греко-католицьких храмах
(з наук.-попул. літ.)
;Собор у Кельні належить до найвидатніших творінь німецької готики. Його будували упродовж шести з половиною століть. У 1248–1322 рр. було збудовано пресвітерій і каплицю
(з навч. літ.)
;У пресвітерії під час богослужіння знаходиться духовенство
(із журн.)
.2
. Один із органів управління в пресвітеріанській церкві, який функціонує поряд із синодом, генеральною асамблеєю та сесією
. Пресвітерій, який складається зі старійшин та міністрів, відповідає за контроль над громадами, створеними в межах географічного району
(з наук.-попул. літ.)
;При Е. Мелвілі виникли спеціальні органи самоврядування – пресвітерії
(із журн.)
.