ПОКВА́ПЛЮВАТИСЯ

, ююся, юєшся, недок., рідко, ПОКВА́ПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. поква́пляться; док.

Поспішати зробити що-небудь; квапитися (у 1 знач.)

[

Предслава

Пустіть мене! Убійці

[убивці]

! Розбишаки! Чи вже поквапились? Чи вже зробили Своє прокляте діло?

(І. Франко)

;

Тамара .. поквапилася відповісти

(А. Хижняк)

;

Діонісій поквапився на поміч Лісницькому та Папанолісу, що тримали лантух, у який лопатою сипав картоплю дядько Гаврило

(Б. Левін)

;

Докладаючи усіх зусиль, поспішати куди-небудь.

Що не здумай, чого не вдій, а все гріх та й гріх; ото де покваплюються за майбутнім, аби дознатися, який то ще гріх начеплено буде, чи він сидить у нутрі і дочікується на гаразд часу

(В. Медвідь)

Робити, виконувати щось зарано (без урахування яких-небудь обставин, умов і т. ін.)

Вересень заповідається теплий і сухий .. Дійдуть помідори, соняшники, квасоля. Хто поквапився і, боячись приморозків, позривав зелені помідори, тепер може каятись

(Ірина Вільде)

;

Він не врахував тої непогамовної спраги, що пожирала протягом цього дня його супутників, а запевняючи, що дорогою конче трапиться якась річка, він надто поквапився

(Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна)

Швидко прямувати, простувати куди-небудь

Крізь хмари й туман пробивався на сході млистий світанок, стовуси

[казкові істоти, що мають сто вусів]

й тривуси

[казкові істоти, що мають три вуси]

покваплювались додому

(В. Близнець)

;

Горпина підбігцем і приспівуючи поквапилася додому

(І. Франко)

;

Застебнувся

[Уотсон]

і поквапився до зупинки таксі на Бессарабці

(А. Хижняк)

;

Він увійшов до жіночого шатра, сковано постояв над міцно заповитим сином, щось самоплинне відповів матері й поквапився надвір

(І. Білик)

;

– Буду чекав

[чекатиму]

ясне панство, – втішився ліхтарник і поквапився на Підвальну, звідки можна було б ще когось припровадити

(Ю. Винничук)

на кого – що.

Ласитися на когось, щось, спокушатися ким-, чим-небудь

Живі сюди

[у пекло]

примандровали

[примандрували],

Бач, гиряві, чого хотять

[хочуть]!

Не дуже я на вас покваплюсь, Тут з мертвими ось не управлюсь, Що так над шиєю стоять

(І. Котляревський)

;

[

Химка

Що до якого часу дурна я була, поквапилася на великі обіцянки і согрішила перед Богом, – то правда тому

(Панас Мирний)

;

[

Денис

Думаєш, що коли б ми не важились на придане, то Конон поквапився б на тебе?

(М. Кропивницький)

;

Коли б польський пан вперше побачив Прісю в такому стані, він не поквапився б на неї

(А. Кащенко)