ПІДКО́ВАНИЙ
, а, е.
1
. Дієпр. пас. до підкува́ти.
Коли коні вже були підковані, ковалі ще прив'язали по кілька запасних підків до сідел
(О. Гончар)
;Є на світі море, А в морі – острів, А на острові – місто, А в місті – площа, А на площі – вершник, А під вершником кінь, Підкований золотими підковами
(Д. Павличко)
.2
. у знач. прикм.
З підковами, який має підкови.
Слідопит .. повернувся до сліду підкованого мустанга, майже певний, що цей слід приведе його до розгадки кривавої таємниці, а може, й до лігва самого вбивці
(В. Митрофанов, пер. з тв. Т. Майн Ріда)
;Гусари не слухали Балабухи, позабирали паннів і почали танцювати, – підковані закаблуки колупали діл, глина летіла на стільці
(І. Нечуй-Левицький)
;Раптом він
[Анрі-Жак]
опинився долі і почув, як на ньому топчуться підковані черевики(Ю. Яновський)
.3
. перен., розм.
Який підкувався (у 1 знач.)
. – Політрук, знаєте, сам був не дуже підкований, такі запитання його пантеличили й дратували
(Б. Антоненко-Давидович)
;Для розуміння багатьох розділів цього немаленького наукового есе потрібно бути підкованим у математиці
(М. Кідрук)
.