ДОБИВА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок., ДОБИ́ТИ, б'ю́, б'є́ш, док.

кого.

Умертвляти, вбивати пораненого або того, хто гине від чого-небудь

Козаки перескакували через барикаду й добивали тих, хто не міг тікати

(Г. Епік)

;

– Тепер кінець... Йти не можу... Фашисти знайдуть, доб'ють... Вони поранених добивають

(А. Шиян)

;

Шахай вийняв із кишені револьвера й добив вірного коня

(Ю. Яновський)

кого, що.

Остаточно розбивати, перемагати (ворога)

Листа написала група бійців .. Вони розповідали про своє фронтове життя, про те, як добивають фашистів та підходять до гітлерівського лігва

(Д. Ткач)

;

– Головне – це ворота одчинити. А німців та поліцаїв уже разом добиватимемо

(А. Дімаров)

;

Аттіла вирішив добити Рим, і тут уже ніяка сила неспроможна була спинити грізного цісаря гунів

(І. Білик)

;

що, перен.

Остаточно руйнувати, знищувати що-небудь

Необхідно дати можливість вижити малому й середньому бізнесу, а не добивати його

(з газ.)

;

Братство цілком добило Унівську друкарню в Галичині і її, здається, продано до Почаєва

(І. Огієнко)

;

кого, перен.

Остаточно розбивати ідейно або морально

Протягом кількох років критики без кінця славили все, що друкувалося за підписом Раджара Огли, і нищівно, без жалю добивали “молодого Дайнара”

(Ю. Мокрієв)

;

Стадницький намагається добити його відомими іменами і своєю ерудицією

(М. Стельмах)

що.

Закінчувати бити, трощити що-небудь

В димах Запорiжжя доварюють предки метал, Яким добивають в екстазi стiльцi їх сини-металiсти...

(Б. Олійник)

;

У серванті сирітськи поблискує кришталь, якого ще не добив наш малий

(Л. Костенко)

;

розм.

Носячи, робити непридатним для користування (одяг, взуття і т. ін.)

– Поки що шкрьобатиму в старих

[чоботях],

доб'ю вже до краю. А нові, – Антонович посміхнувся до всіх, – нові взую вже в День Перемоги

(О. Гончар)

;

Те саме, що домоло́чувати.

– Прийшли вони, а ми саме жито добивали

(А. Головко)

;

– Еге, чого ж то вже спочивати? – здивувався Микола, не перестаючи махати ціпом: – Ось доб'ємо копу, тоді можна буде й оддихати

(Грицько Григоренко)

що, перен., розм.

Доробляти що-небудь

– У мене, правда, башка тріщить, і взагалі – статтю треба добивати...

(А. Кокотюха)

;

– Втомився, нехай йому біс. На обід не ходив – добити хочеться. А косар, сам знаєш, не поїсть туго – ребро за ребро заходить

(М. Стельмах)

що, спорт.

Спрямовувати м'яч (шайбу) у ворота, кільце і т. ін. після того, як він відскочив від перешкоди (штанги, щита, воротаря і т. ін.)

Наш півзахисник добивав м'яч після сейву, але його удар блокував хтось із захисників

(з газ.)

;

Під час невдалого кидка м'яч відскакує від кільця або щита. Гравці команди, яка атакує, намагаються добити м'яч одразу або, захопивши його, зробити повторний кидок

(з навч. літ.)

кого, перен., розм.

Доводити до негативних наслідків, завдавати страждань; доконувати

Мар'яна добивають чиїсь повільні слова: – Вона хоч у своїй землі лежатиме

(М. Стельмах)

;

Не так тії вороги, Як добрії люди – І окрадуть жалкуючи, Плачучи осудять, І попросять тебе в хату, І будуть вітати І питать тебе про тебе, Щоб потім сміятись, .. Щоб тебе добити...

(Т. Шевченко)

◇

(1)

Доби́ти / добива́ти ві́ку

–

дожити до смерті

Дочка нездужає Ярина, його єдиная дитина Покинуть хоче; з ким дожить? Добити віку вікового?

(Т. Шевченко)

;

Так-то я й добиваю свого молодого підкошеного віку

(Ганна Барвінок)

;

(1)

Добива́ти / доби́ти то́ргу,

заст.

–

домовлятися про ціну, купуючи що-небудь

[

Трохим

Напосілись на мої воли, торгують... і вже торгу добивають

(М. Кропивницький)

;

Все ж таки тут гарно. Щоб тільки добити торгу з управителем. Такий великий парк

(Б. Лепкий)

;

(2)

Доби́ти до пухи́,

діал.

–

довести до краю кого-небудь, покінчити з кимсь

Добили чоловіка до пухи

(Сл. Гр.)

;

(3)

[І (ще й)] до́вбнею (полі́ном) не доб'є́ш <Чорт до́вбнею не доб'є́>

кого, зневажл.

–

хто-небудь живучий, має міцне здоров'я

[

Іван Степанович

Пропадаю. Се моя

[смерть]

за мною прийшла!

[

Захарченко

Та не бреши, тебе ще й поліном не доб'єш

(М. Кропивницький)

;

– Такого діда й чорт довбнею не доб'є, – і Данилко сам дивується – отаким він прадіда ніколи не бачив

(Ю. Яновський)

;

– Вас ще, тату, довбнею не доб'єш, а ви про Божу дорогу торочите

(М. Стельмах)