ДОБАЧА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., ДОБА́ЧИТИ, чу, чиш, док.
1
. кого, що і без прям. дод.
Те саме, що поміча́ти.
То метнеться
[ластівка]
вгору На зразочок стрілки, То закружить дрібно – Добачай лиш тільки(П. Грабовський)
;Вода кругами йде. Вже око рибакове Добачило у ній живу, тремтливу тінь
(М. Рильський)
;Значить, в його
[І. Франка]
писанні неупереджені, сторонні люди добачили зерно поетичного дару?(П. Колесник)
;//
тільки недок.
Те саме, що ба́чити 1; сприймати зором
.Не дуже добачали старі очі, бо Хомиха нагнулась над самісіньке полотно
(І. Нечуй-Левицький)
;Коли за отаманом рипнули двері, пан писар, який не вельми добачав, вирішив, що залишився сам
(Валерій Шевчук)
.2
. що, у кого, в чому.
Те саме, що вбача́ти 2
. Перевагу нашу я добачаю найголовніше в тому, що ми поставили собі завданням перевести наші ідеї в життя
(М. Коцюбинський)
;Особливу небезпеку вже тоді добачали в українстві галицькім, не зв'язанім цензурними російськими обмеженнями
(М. Грушевський)
;Я відповідав йому, що не можу добачити такої сердитості у Золя
(І. Франко)
.