ДО

, прийм., з род. в. Сполучення з до виражають:

Просторові відношення

Указує на позначення місця, предмета або особи, в бік яких спрямована дія

Стала вона до діброви учащати

(Марко Вовчок)

;

Якось замполіт зайшов до полкових розвідників

(О. Гончар)

;

На означення предмета або особи, стосовно якої відбувається дія

Галя не видержала і, зареготавшись, повернулася до Власова

(Панас Мирний)

;

Зоня припала обличчям до волосся Юзі

(Леся Українка)

;

На означення кінцевого пункту чого-небудь

Сама не помітила, як опинилась за хатою, на стежці до виноградника

(М. Коцюбинський)

;

На знайомую стежку до тину Я не гляну тепер і на мить...

(В. Сосюра)

Указує на позначення межі поширення дії, явища і т. ін.

По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу

(Т. Шевченко)

;

Шосе .. раз у раз лізе вгору, долазить до самого Демерджі

(М. Коцюбинський)

;

На означення міри довжини чого-небудь

Червоний з китицями пояс теліпався до колін

(Панас Мирний)

;

Обняла

[Сусанна]

щасливим оком сіру фігурку сина .. в довгих аж до підлоги штанах

(М. Коцюбинський)

Указує на позначення місця, предмета, в межі, в середину якого спрямована дія

Хима вийшла з хати, він шуснув за нею до сіней

(М. Коцюбинський)

;

Найлегше було вкинути листівку до скриньки

(Ірина Вільде)

;

– Де зараз Роман? – Його кинули до льоху

(В. Малик)

Часові відношення

Указує на позначення часової межі дії, стану і т. ін

А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить .. А то проспить собі небога До суду Божого страшного!

(Т. Шевченко)

;

Можна буде .. проспівати з друзями допізна, а потім всмак поспати на пухкій соломі до ранку

(О. Гончар)

;

В монастирі вона пробула до сімнадцяти років

(Ю. Андрухович)

Указує на позначення події, явища і т. ін., якому передує яка-небудь інша подія, явище

Сірому сиротина Випровожала

[випроводжала];

коня напувала До зірниці із криниці

(Т. Шевченко)

;

Щоб не подумала

[дівчина],

що жартує, докладно поясняв. До призову в армію хіба що дурень жениться

(А. Головко)

Кількісні відношення

Уживається в сполуч. з числ. на означення кількісної межі

Густо зацьвохкало навкруги, хвилі накипіли, мов нагрівшись одразу до сотні градусів

(О. Гончар)

;

Я нагрів її

[машину]

до п'ятдесяти градусів і заглушив двигун

(В. Шкляр)

;

На позначення приблизної межі, міри

Іще там єсть до півдесятка

[вояків],

Но дріб'язок і гольтіпа

(І. Котляревський)

;

Сам гетьман узяв із собою тисяч до 5 війська та стільки ж зоставив по сей бік Десни

(Г. Хоткевич)

;

Їх було до двох десятків

(Ю. Яновський)

Уживається в сполуч. з деякими іменниками і вказує на повноту кількісного охоплення

Хвалили та хвалили те масло, попиваючи кофе, аж поки, хвалячи, виїли все до останку

(І. Нечуй-Левицький)

;

Посилав

[Багіров]

усе, до копійки, що платила йому армія

(О. Гончар)

;

З мішка на стіл до зернини витрусила

[Катерина]

овес й засипала в жорна

(С. Чорнобривець)

Об'єктні відношення

Указує на позначення особи або предмета, до якого звернена дія

Не пишу до нього, бо боюсь його клопотати

(М. Коцюбинський)

;

Гукнув до жінок “здрастуйте” під повітку

(А. Головко)

;

Кобзар поклав на землю кобзу, звівся і підійшов до хлопця

(Василь Шевчук)

Указує на позначення особи або предмета, якого торкається хто-, що-небудь

Хати без дахів скупчені, приліплені одна до другої, одна над другою

(М. Коцюбинський)

;

Ось підвелася мати, пригортаючи до грудей немовля

(О. Довженко)

;

З повторюваним іменником утворює прислівникові сполучення, які означають, що предмети чи особи розташовані дуже близько одне до одного або з'єднуються

І радість лоскотно бентежить наші груди... Шикують злидні нас, юнак до юнака

(В. Сосюра)

;

Вони

[бійці]

все густіше змикалися, інстинктивно тулилися плечем до плеча, ліктем до ліктя, щоб відчути на собі живий людський дотик, тепло товариства

(О. Гончар)

Указує на позначення предмета або явища, до якого додається що-небудь, яке доповнюється чимсь

Пішов циган, дере лико, Дуб до дуба в'яже...

(С. Руданський)

;

До нашої платні згодом додавалась якась надбавка, здається, вісімнадцять карбованців на місяць

(О. Довженко)

Указує на позначення професії, категорії, групи і т. ін., до якої належить хто-, що-небудь

[

Орест

Я не належу до школи parnassiens

[парнасців]

(Леся Українка)

;

Він зібрав, які мав, папери, що відносилися до їх процесу, і віддав їм

[селянам]

(І. Франко)

;

Народився я 30 серпня 1894 року .. в родині хлібороба Петра Семеновича Довженка, який належав до козацького, як на ті часи, стану

(О. Довженко)

;

Уживається при означенні групи людей, їх діяльності, способу мислення, до яких хто-небудь приєднується

Маленький школярик .. довго не міг приєднатися до гурту

(С. Васильченко)

;

По дорозі до них приєднується ще кілька хлопців, і вони йдуть до клубу цілою ватагою

(О. Гончар)

;

До комісара

[з ротою бійців],

на випадок бою, мали приєднатись партизани з наших найдальших застав

(Ю. Збанацький)

у сполуч. з прийм.

від

Див. від 13

Указує на означення мети, спонукання до якої-небудь дії

Рівні лінії кущів виглядали немов зелені рядки величезної книги, розкритої до читання

(М. Коцюбинський)

;

В повільних порухах правої руки чулась сила і сміливість молодого гірського орла, що крила свої розправив до першого польоту

(П. Колесник)

Указує на призначення якої-небудь дії або предмета

Замість того, щоб привчати учня до малярства, дяк зразу повернув хлопця на наймита

(С. Васильченко)

;

Селяни виривали з них

[танків],

мов з живого тіла, кращі кусні і кували з тих куснів лемеші до плугів

(У. Самчук)

;

Там нових робітників не беруть до праці

(С. Чорнобривець)

;

Указує на предмет, який стосується іншого предмета

Тут їли різнії потрави, І все з полив'яних мисок .. Свинячу голову до хріну І локшину на переміну

(І. Котляревський)

;

– Маєш цукор? – питає Віка. – Ні, не маю ні цукру, ні цукатів, ані кренделиків до чаю

(Любко Дереш)

Указує на позначення особи, предмета і т. ін., з якими пов'язані які-небудь дії, стан, ознака

Всі в повній готовності до польотів

(І. Микитенко)

;

Вираз готовності до дії ніколи не сходить з обличчя і з усієї його постаті

(О. Довженко)

;

Указує на означення предмета або особи, стосовно яких виявляється яке-небудь почуття, ставлення

Тепер настала черга і Україні ушанувати свого великого сина

[Т. Шевченка]

за ту безмірну любов його до неї

(Панас Мирний)

;

Я не ображався за байдужість до мене

(Олесь Досвітній)

;

– Я відчуваю гарячу симпатію до вас обох

(М. Трублаїні)

Уживається в заголовках, указуючи на тему або на подію чи явище, з яким пов'язаний зміст чого-небудь

– Ми зібрали вас .. для обговорення деяких поточних моментів.., так би мовити, до питання...

(О. Довженко)

;

До питання про історичну топографію стародавнього Житомира

(з наук. літ.)

;

До проблеми мовного символу

(з наук. літ.)

Указує на позначення того, до чого хто-, що-небудь закликає

Даремно Мочернак закликав до бою (у нього рука була перев'язана, і сам він не бився) – ніхто його не слухав

(Г. Хоткевич)

;

Грізна музика кликала до перемоги

(О. Довженко)

Обставинні відношення

Указує на означення міри, ступеня вияву дії або стану

[

Прочанин

Тепер я бачу добре: ти той Юда, що вчителя продав.

[

Юда

(зміняє свою дотеперішню понуро-потайну гутірку на рішучу, до нахабності одверту)

А якби й так?!

(Леся Українка)

;

– До живого обшмульгали шию всякі хомути

(О. Гончар)

;

Як прагнув В. Підмогильний дійти до глибини людської суті!

(з наук. літ.)

;

Уживається в сполуч. з деякими іменниками на позначення найвищого ступеня вияву дії або стану

Окопувався

[Орлюк]

під кулями, працюючи лопатою, аж зуби скреготіли, до сьомого поту

(О. Довженко)

;

Бреде

[пастух],

як у безвість, як у царство невгамовних вічних вітрів, що пронизують до кісток

(О. Гончар)

Указує на пристосованість, доречність чого-небудь, відповідність до чогось

Аж ось послав і мені Господь до пари й до любові

(Марко Вовчок)

(1)

До і пі́сля

чого

–

перед початком і після закінчення чого-небудь

Про це я розмовляв з начальником колонії і до і після розмови з Васильком

(Ю. Покальчук)

;

Коли порівняти, наприклад, дані української частини в російсько-українських словниках до і після 1991 р., зміни в ній виявляться досить помітними

(з наук. літ.)

;

(2)

Ні до ні пі́сля

чого

–

ні до початку, ні після чого-небудь

Ніколи, ні до ні після цього, Черниш не чув цієї фрази так. З якоюсь особливою силою й значимістю прозвучала вона їм тут, збираючи всіх в кулак

(О. Гончар)

;

Коли я довідався, що В. Симоненко у лікарні, мене огорнув і відчай, і сум. Подібного настрою ні до ні після того я не пам'ятаю

(з мемуарної літ.)