ДНО

, а, с.

Поверхня земної кори як основа водойми (моря, ріки, озера і т. ін.)

Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. І неситий не виоре На дні моря поле

(Т. Шевченко)

;

Тут було неглибоко, і ми попихали свої човники, упираючись веслами в дно

(Олесь Досвітній)

;

Нижня плоска частина в заглибленні або улоговині на поверхні землі

На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осоці, зеленіють левади

(І. Нечуй-Левицький)

;

Дiйшли побратими аж до глибокої ями, що дна їй не видно

(В. Рубан)

Нижня частина або нижня стінка якого-небудь предмета

На дні здорової пляшки мало що лишилось

(М. Коцюбинський)

;

Микита побачив, що гвинтівки складено на дно машини

(О. Копиленко)

;

На дні човна рибальська здобич вологим сріблом не блищить

(І. Муратов)

;

* Образно.

Десь там, на дні історії, глибоко Лежить про неї спогад

(Леся Українка)

;

* У порівн.

Очі мала

[Гафійка]

глибокі та темні, як колодязне дно

(М. Коцюбинський)

перен.

Середовище декласованих людей

Серед тих, що живуть на дні, пограбованих і викинутих геть, скільки є таких, що носять в душах своїх незгасаючий вогник любові до людини

(П. Колесник)

;

В уяві поставали цілими рядами знедолені, принижені .. Серед них нескоримий Чіпка, безталанні жінки, кинуті долею на саме дно хижацького суспільства

(І. Пільгук)

(1)

На дні (на де́нці́) оче́й,

перев. чиїх

–

у глибині очей

Згас, потьмарився блиск маминих очей, і на дні їх, здається назавжди, заліг смуток

(В. Козаченко)

;

Тільки десь на дні очей ледь-ледь лукаво світиться отой Федот, колишній, з яким Тарас учився й жив

(Василь Шевчук)

;

На денці її темних, жагучих очей пінилася материна циганська кров

(В. Дрозд)

;

Сонячний світанок відбився на денці її очей і незвичайно їх посинив

(Валерій Шевчук)

◇

Ви́пити / випива́ти (пи́ти) [гірку́ (по́вну)] [ча́шу] ([по́вний] ківш) [ли́ха, му́ки і т. ін.] [до кра́ю (до дна, до де́нця́)]

див.

випива́ти

;

Догори́ (рідко вверх) дном (нога́ми, рідко спо́дом)

див.

догори́

;

(2)

До дна (до де́нця́)

а)

(перев. зі сл.

пити

випити

і т. ін.)

до кінця, нічого не залишаючи

Марія випила чарку до дна, ще й махнула нею вгору

(І. Нечуй-Левицький)

;

Павло цілує Катрю, вже похитуючись на ногах, а Катря і не спиняє його, владно гукає, щоб пив до дна, бо весілля раз на віку буває

(В. Кучер)

;

Калюжний долив собі в чарку і, вже не запрошуючи мене, випив до дна

(В. Шкляр)

;

б)

повністю, остаточно, зовсім

Треба було аж подій 1848 року, щоб до дна сколихнути і його

[Калиновича]

тихе, самотнє життя

(І. Франко)

;

Чи не через них, ті вичерпані до денця статки, й не зважується

[Миловидка]

полишити святу обитель при теплім ромейськім морі

(Д. Міщенко)

;

в)

вичерпно, детально

У повітрі грають ворони. Значить – от уже й весна... Скільки це разів говорене, А не сказане до дна

(М. Рильський)

;

г)

глибоко, до глибини (про почуття)

Є жінка, що її ми звемо: Паша... Такою книжкою озвалася вона, що чесні всі серця зворушує до дна

(М. Рильський)

;

(3)

З дна душі́

чиєї

–

з найглибших почуттів, що приховані від стороннього ока

[

Нартал

Щодня вони

[патриції]

презирством викликали зо дна душі моєї знову звіра і знову я ставав номадом диким

(Леся Українка)

;

(4)

Золоте́ дно

–

невичерпне джерело прибутків або дуже багате на що-небудь місце

Середня Азія – золоте дно для торгівлі. Недурно англійці так тягнуться сюди

(З. Тулуб)

;

– Таж такого чорнозему ніде й на інших планетах не знайдеш! Справді – дно золоте!

(О. Гончар)

;

Торфово-болотні землі справедливо в народі називають золотим дном

(із журн.)

;

Берегам річки нададуть плавного заокруглення. Для аматорів-рибалок це буде справжнє золоте дно

(з газ.)

;

Лягти́ ка́менем на дно (на дні)

див.

ляга́ти

;

(5)

На дні (на де́нці́)

–

дуже мало

Вже вина в бутлі зосталось тільки на дні

(І. Нечуй-Левицький)

;

Каганця не світили: гасу лишилося на денці, а скоро корова телитиметься

(В. Дрозд)

;

[

Старий

Мого життя лишилося на денці. І рад вернутись, та нема вже сил...

(Л. Костенко)

;

Коли в пляшці зосталося майже на дні, Нестор подивився на мене “чоловічим” поглядом, спитав ненав'язливо: – Ти сьогодні... як?

(В. Шкляр)

;

(6)

На [са́мому] дні (де́нці́) душі́ (се́рця),

перев. чиєї (чийого)

–

підсвідомо, всередині, у глибині почуттів

Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов

(П. Тичина)

;

“Брат Нарцис?” – ворухнулось у Бертольда щось бліде й невиразне на самому дні душі

(Н. Королева)

;

Помирати дуже не хотілося... А на денці душі ще жевріла надія на порятунок

(Є. Доломан)

;

Як би її горе не сковувало кригою, як би не виморожувало з неї живий дух, все одно на денці її душі збережеться крихта тепла і віри

(В. Чемерис)

;

Десь на денці Артурової душі залишалося малесеньке місце для сум'яття

(Ю. Андрухович)

;

Всі сльози вона вже виплакала, на денці серця залишився змішаний з образою гнів

(із журн.)

;

Піти́ [на дно] ра́ків (ра́ки) лови́ти

див.

піти́

;

(7)

Подві́йне дно

–

те, що приховує що-небудь справжнє (думки, наміри і т. ін.); щось нещире, лицемірне

Хитрий чумак, мастак на всякі вчинки, життя його – подвійне дно

(М. Стельмах)

;

Невже і в цього душа з подвійним дном, яке легко повертається то до опозиційно настроєних початкуючих літераторів, засліплюючи їм очі, то до влади й сили імущих?

(М. Сиротюк)

;

Пуска́ти / пусти́ти на дно (під шум, під лід і т. ін.)

див.

пуска́ти

;

Спуска́тися (пуска́тися, йти і т. ін.) / спусти́тися (пусти́тися, піти́ і т. ін.) на дно

див.

спуска́тися

;

Топи́ти го́ре в горі́лці (на дні пля́шки)

див.

топи́ти

;

(8)

Щоб (бода́й) ні дна ні по́кри́шки

кому, лайл.

–

уживається для вираження незадоволення ким-небудь, обурення, досади з приводу чогось

[

Параска

І коли їх

[дідів]

домовина візьме, щоб вам ні дна ні покришки

(О. Корнійчук)

;

– Ти вихорської породи не показуй. Жмикрути нещасні. Усе вам мало, щоб вам ні дна ні покришки

(Григорій Тютюнник)

;

– Ну й щастя вхопила, щоб тобі ні дна ні покришки

(М. Зарудний)

;

Як (мов, ні́би і т. ін.) лин по дну

див.

лин

;

Як (мов, ні́би і т. ін.) спу́щений на дно

див.

спу́щений