ДМУХНУ́ТИ
, ну́, не́ш, док.
1
. Однокр. до дму́хати.
Одарка дмухнула на свічку, і .. непроглядна темнота зразу все покрила
(Панас Мирний)
;Через .. вікно в ґратах ринув холодком весняний подих, дмухнув цвітом...
(С. Васильченко)
;Дмухнув легенький вітерець, і між липами на алеї закружляло жовте листя
(О. Корнійчук)
;//
безос.
З зруба вогкістю дмухнуло
(Я. Щоголів)
;Льодовим вітром дмухнуло їй в обличчя
(З. Тулуб)
; * У порівн.
На ясну жовту пляму мов що дмухнуло, так вона зникла
(Панас Мирний)
.2
. перен., розм.
Швидко направитися куди-небудь, піти, поїхати і т. ін
. Сицилія, земля багата, Вона мені щось по знаку, Дмухнім лиш, братця, ми до неї
(І. Котляревський)
;Тут я швиденько, взявши миленьку, .. На білому коню
[коні]
Дмухнув додому!(М. Костомаров)
;– Вдарила така страшна тривога, Що я, міцно заціпивши зуби, Натиснув на голові крисаню І дмухнув дорогою щодуху
(І. Франко)
;– По червінцеві обіцяв
[Яким]
та ще хвалився, що заведе на Січ. – Казав, щоб тільки кіньми запаслися, то дмухнемо туди(Б. Лепкий)
.◇
(1)
Дмухни́ – і розси́плеться (похи́литься, полети́ть [за ві́тром] і т. ін.) <Дмухну́ти і розси́плешся>
на кого і без дод.
– уживається для підкреслення надмірної фізичної слабості, виснаженості кого-небудь
.[
Тарас
:]
.. Худенька [Леся],
кволенька... Дмухни – і похилиться(Л. Смілянський)
;[
Павло
:]
А ти [тестю]
вже так перезрів, дмухнути на тебе, – і розсиплешся(О. Корнійчук)
;Яцубі просто душа болить дивитись, яка його донька худа, – дмухни – й полетить за вітром
(О. Гончар)
.