СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДІТКЛИ́ВИЙ
, а, е, розм.
1
.
Який дуже вражає; дошкульний
.
Замковий досить стримано похвалив свого колишнього заступника, ніжним голосом додав з якимсь діткливим жалем: – Знаєш, поїхав, немов на край світа, і зник
(Іван Ле)
;
Мені хотілося більше лаятись, сказати щось діткливе, наговорити багато поганих, брудних слів
(У. Самчук)
.
2
.
Якого легко образити, вразити чим-небудь; чутливий
.
Серце діткливим стало настільки, що його ранить й метелика лет
(П. Мовчан)
;
Він ріс занадто діткливим на слово, нервовим, навіть трохи істеричним
(Ю. Мушкетик)
.
3
.
Дуже важливий, який найбільш турбує
.
Б. Грінченко обережно й виважено вводив термінологічну лексику, особливо запозичену, вважаючи цю проблему дуже діткливою
(з наук. літ.)
.