ДІТКЛИ́ВИЙ
, а, е, розм.
1
. Який дуже вражає; дошкульний
. Замковий досить стримано похвалив свого колишнього заступника, ніжним голосом додав з якимсь діткливим жалем: – Знаєш, поїхав, немов на край світа, і зник
(Іван Ле)
;Мені хотілося більше лаятись, сказати щось діткливе, наговорити багато поганих, брудних слів
(У. Самчук)
.2
. Якого легко образити, вразити чим-небудь; чутливий
. Серце діткливим стало настільки, що його ранить й метелика лет
(П. Мовчан)
;Він ріс занадто діткливим на слово, нервовим, навіть трохи істеричним
(Ю. Мушкетик)
.3
. Дуже важливий, який найбільш турбує
. Б. Грінченко обережно й виважено вводив термінологічну лексику, особливо запозичену, вважаючи цю проблему дуже діткливою
(з наук. літ.)
.