СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДІ́ТИ
1
, е́й, мн.
1
.
Малі дівчатка і хлопчики; протилежне
дорослі
.
З великою хіттю пристану до перекладання книжок для дітей
(М. Коцюбинський)
;
Веселі діти йдуть до школи – їх голосів дзвенить прибій – і, наче райдуга, навколо радіє Київ рідний мій
(В. Сосюра)
;
Приїхали діти з сільської школи, учні шостих-сьомих класів, і їм, видно, все було цікаво в нашому інституті
(Є. Гуцало)
;
* У порівн.
Радіють, неначе малі діти
(Панас Мирний)
.
2
.
Сини й дочки різного віку
.
Не хочу я женитися, Не хочу я братись, Не хочу я у запічку Дітей годувати
(Т. Шевченко)
;
Дядько мав своїх дітей, до їх його серце і лежало
(Панас Мирний)
;
Зосталася Яресьчиха з трьома дітьми
(О. Гончар)
;
// 
Про малят тварин
.
Зозуля Горлиці жалілась, Що доля їй недобрая судилась: Мов сирота вона, тиняється сама .. – А діти? – Горлиця питає, – Чи, може, хто гніздечко зруйнував?
(Л. Глібов)
;
Як вовчиця, оберігаючи дітей, уся наїжиться, жде тільки одного замаху, щоб разом кинутись на свого ворога: так вона
[Галя]
– гордо .. дожидала ще хоч одного слова...
(Панас Мирний)
;
По узліссю крадеться до своєї нори хитра лисиця, вечерю дітям несе
(Б. Лепкий)
.
3
.
Майбутнє покоління
.
– Тут треба подати “прошеніє”, та до самого царя. Так і так, написати, обидно нам, кривда, пропадаємо, землі нам треба й дітям нашим!..
(М. Коцюбинський)
;
В роботі, в творчості, в дерзанні ми на землі залишим слід. І повторю я не востаннє: належить нашим дітям світ
(М. Сингаївський)
.
4
.
часто у сполуч. із займ.
мої
.
Ласкаве звертання літніх або дорослих людей до молодших за віком
.
– Тут вражі турки перетяли Дніпро залізними ланцюгами, щоб нас у Чорне море не пускати .. Тільки ви, діти мої, славне лицарство запорозьке, на те не вважайте, а високі верби та явори сокирами рубайте
(А. Кащенко)
;
– Оце, діти мої, та правда, яку ми, мордовані, закуті раби, не сміємо сказати вголос, а тільки шепочемо своїм найближчим
(В. Винниченко)
;
– Послухайте мене, діти, ви ж бо втричі молодші за мене
(Борис Тен, пер. з тв. Гомера)
.
5
.
перен.
Люди з рисами, особливостями, характерними для якої-небудь епохи, якогось середовища і т. ін
.
Прийміть у день щасливий цей .. Привіт Шевченкових дітей, Міцкевичеві діти!
(М. Рильський)
;
Хлопці вони талановиті, чесні, непродажні, цвіт нації, діти нового часу
(Ю. Андрухович)
.
(1)
 
Бо́жі ді́ти,
бібл.
люди, які мають духовний зв'язок з Ісусом Христом, відчувають Його опіку та покровительство; християни
.
А всі, що Його
[Ісуса Христа]
прийняли, їм владу дано дітьми Божими стати, тим, що вірять у ймення Його
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що коли з'явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
Вихо́дити / ви́йти з діте́й
Нажива́ти / нажи́ти діте́й
(2)
 
Солда́тські ді́ти,
іст.
у Росії XVIII ст. – діти селян, міщан і т. ін., які виховувалися в полкових школах і завдяки цьому діставали право служити нарівні з дворянами
.
– Це, сину, після кріпаччини .. багато з наших селян – миколаївські солдати, челядь панська, солдатські діти не одержали аніякої землі. Отак, у чому був чоловік, у тому й вийшов на волю
(М. Стельмах)
.
(3)
 
Ада́мові ді́ти,
книжн.
люди
.
Схаменіться: Усі на сім світі – І царята і старчата – Адамові діти
(Т. Шевченко)
;
Перед Богом усі ми адамові діти, всі рівні, всі однакові
(А. Чайковський)
;
(4)
 
Бі́сові (вра́жі, су́чі і т. ін.) ді́ти <Бі́сова (вра́жа, су́ча і т. ін.) дити́на>
уживається як лайливий або добродушно-лайливий вислів на чию-небудь адресу
.
[
Прокiп
:]
От i треба добувати. Та на вольну швидш чухрати. А де твоя гривня?
[
Одарка
(мужу):
]
Вiдв'яжися, врагова дитина!
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
– По їх січовому розуму, ніщо на світі не стоїть
[не варте]
ні радості, ні печалі. Філософи, вражі діти!
(П. Куліш)
;
– Заснеш ти сьогодні чи ні, бісова дитино? – накричала на неї
[дівчинку]
Олена
(Григорій Тютюнник)
;
Позад себе він чує приглушений регіт – з нього ж, бісові діти, насміхаються
(М. Стельмах)
;
(5)
 
Ді́ти обсі́ли <Дітво́ра́ обсі́ла>
кого і без дод.
хто-небудь має багато дітей
.
Як дітвора обсіла, то перше про неї треба клопотатися
(Панас Мирний)
;
Оженишся – тебе обсядуть діти
(П. Колесник)
;
Іти́ на ді́ти
Не страшкі́в син <Не страшко́ві ді́ти>