ДІ́ТИ

, е́й, мн.

Малі дівчатка і хлопчики; протилежне

дорослі

З великою хіттю пристану до перекладання книжок для дітей

(М. Коцюбинський)

;

Веселі діти йдуть до школи – їх голосів дзвенить прибій – і, наче райдуга, навколо радіє Київ рідний мій

(В. Сосюра)

;

Приїхали діти з сільської школи, учні шостих-сьомих класів, і їм, видно, все було цікаво в нашому інституті

(Є. Гуцало)

;

* У порівн.

Радіють, неначе малі діти

(Панас Мирний)

Сини й дочки різного віку

Не хочу я женитися, Не хочу я братись, Не хочу я у запічку Дітей годувати

(Т. Шевченко)

;

Дядько мав своїх дітей, до їх його серце і лежало

(Панас Мирний)

;

Зосталася Яресьчиха з трьома дітьми

(О. Гончар)

;

Про малят тварин

Зозуля Горлиці жалілась, Що доля їй недобрая судилась: Мов сирота вона, тиняється сама .. – А діти? – Горлиця питає, – Чи, може, хто гніздечко зруйнував?

(Л. Глібов)

;

Як вовчиця, оберігаючи дітей, уся наїжиться, жде тільки одного замаху, щоб разом кинутись на свого ворога: так вона

[Галя]

– гордо .. дожидала ще хоч одного слова...

(Панас Мирний)

;

По узліссю крадеться до своєї нори хитра лисиця, вечерю дітям несе

(Б. Лепкий)

Майбутнє покоління

– Тут треба подати “прошеніє”, та до самого царя. Так і так, написати, обидно нам, кривда, пропадаємо, землі нам треба й дітям нашим!..

(М. Коцюбинський)

;

В роботі, в творчості, в дерзанні ми на землі залишим слід. І повторю я не востаннє: належить нашим дітям світ

(М. Сингаївський)

часто у сполуч. із займ.

мої

Ласкаве звертання літніх або дорослих людей до молодших за віком

– Тут вражі турки перетяли Дніпро залізними ланцюгами, щоб нас у Чорне море не пускати .. Тільки ви, діти мої, славне лицарство запорозьке, на те не вважайте, а високі верби та явори сокирами рубайте

(А. Кащенко)

;

– Оце, діти мої, та правда, яку ми, мордовані, закуті раби, не сміємо сказати вголос, а тільки шепочемо своїм найближчим

(В. Винниченко)

;

– Послухайте мене, діти, ви ж бо втричі молодші за мене

(Борис Тен, пер. з тв. Гомера)

перен.

Люди з рисами, особливостями, характерними для якої-небудь епохи, якогось середовища і т. ін

Прийміть у день щасливий цей .. Привіт Шевченкових дітей, Міцкевичеві діти!

(М. Рильський)

;

Хлопці вони талановиті, чесні, непродажні, цвіт нації, діти нового часу

(Ю. Андрухович)

(1)

Бо́жі ді́ти,

бібл.

–

люди, які мають духовний зв'язок з Ісусом Христом, відчувають Його опіку та покровительство; християни

А всі, що Його

[Ісуса Христа]

прийняли, їм владу дано дітьми Божими стати, тим, що вірять у ймення Його

(Біблія. Пер. І. Огієнка)

;

Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що коли з'явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є

(Біблія. Пер. І. Огієнка)

;

Вихо́дити / ви́йти з діте́й

див.

вихо́дити

;

Нажива́ти / нажи́ти діте́й

див.

нажива́ти

;

(2)

Солда́тські ді́ти,

іст.

–

у Росії XVIII ст. – діти селян, міщан і т. ін., які виховувалися в полкових школах і завдяки цьому діставали право служити нарівні з дворянами

– Це, сину, після кріпаччини .. багато з наших селян – миколаївські солдати, челядь панська, солдатські діти не одержали аніякої землі. Отак, у чому був чоловік, у тому й вийшов на волю

(М. Стельмах)

◇

(3)

Ада́мові ді́ти,

книжн.

–

люди

Схаменіться: Усі на сім світі – І царята і старчата – Адамові діти

(Т. Шевченко)

;

Перед Богом усі ми адамові діти, всі рівні, всі однакові

(А. Чайковський)

;

(4)

Бі́сові (вра́жі, су́чі і т. ін.) ді́ти <Бі́сова (вра́жа, су́ча і т. ін.) дити́на>

–

уживається як лайливий або добродушно-лайливий вислів на чию-небудь адресу

[

Прокiп

От i треба добувати. Та на вольну швидш чухрати. А де твоя гривня?

[

Одарка

(мужу):

]

Вiдв'яжися, врагова дитина!

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

– По їх січовому розуму, ніщо на світі не стоїть

[не варте]

ні радості, ні печалі. Філософи, вражі діти!

(П. Куліш)

;

– Заснеш ти сьогодні чи ні, бісова дитино? – накричала на неї

[дівчинку]

Олена

(Григорій Тютюнник)

;

Позад себе він чує приглушений регіт – з нього ж, бісові діти, насміхаються

(М. Стельмах)

;

(5)

Ді́ти обсі́ли <Дітво́ра́ обсі́ла>

кого і без дод.

–

хто-небудь має багато дітей

Як дітвора обсіла, то перше про неї треба клопотатися

(Панас Мирний)

;

Оженишся – тебе обсядуть діти

(П. Колесник)

;

Іти́ на ді́ти

див.

іти́

;

Не страшкі́в син <Не страшко́ві ді́ти>

див.

син