СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ДІЛЬНИ́ЧНИЙ
, а, е.
Стос. до дільниці (у 1 знач.)
.
Надвечір до землянки на заболоченому коні під'їхав дільничний міліціонер
(М. Стельмах)
;
Жорсткі також правила щодо формування дільничних виборчих комісій (формуються лише за поданнями місцевих організацій партій, що висунули кандидатів у депутати, а також кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів)
(із журн.)
;
// 
у знач. ім. дільни́чний,
ного,
ч.
Працівник міліції, який стежить за порядком на підвідомчій йому дільниці
.
Он у тих квартирах, що на проспекті, спробував би хто переночувати без паспорта – одразу ж і виглядай дільничного з двірником, прийдуть, поцікавляться...
(О. Гончар)
;
До них підійшов старший лейтенант міліції. Хлопці знали його, це був їхній дільничний
(Г. Усач)
.