ДІЙТИ́
див.
дохо́дити
.ДОХО́ДИТИ
, джу, диш, рідко, заст. ДОХОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДІЙТИ́, дійду́, ді́йдеш, док.
1
. Ідучи в певному напрямку, досягати якого-небудь місця
. Тільки що стали до волості доходити, тут вийшов до громади сам губернатор
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;Коли доходили до цвинтаря, здалека чути було жалібний спів
(Н. Кобринська)
;За три милі Дике Поле Козаки укрили, Доходжали-доступали до Чурай-могили
(Микола Чернявський)
;Іноді ми й справді удвох ідемо її проводжати, доходимо аж до полустанка, де Ольга живе
(О. Гончар)
;//
Рухаючись у певному напрямку, досягати якого-небудь місця (про поїзд, машину, пароплав і т. ін.)
.Доходячи до станції, потяг стишив свій біг
(із журн.)
;//
Прибувати на місце призначення (про листи, телеграми, посилки і т. ін.)
.– Вже ж я писала й пересилала, мої листи не доходять
(П. Чубинський)
;– Газети до їх
[них]
не доходять, людей просвічених вони не бачать(І. Нечуй-Левицький)
;//
розм.
Звертатися куди-небудь, до когось (перев. із скаргою, проханням)
.– Коли у вас
[панів]
уся сила, то дарма; не по-вашому буде, я дійду всюди(Г. Квітка-Основ'яненко)
;Келембет дійшов до вищих профспілкових органів, домігся потрібної путівки, попросив начальника цеху передати її під розписку Мехтодію Мехтодійовичу із суворим наказом дирекції – негайно їхати
(Ю. Яновський)
.2
. Поширюючись, досягати кого-, чого-небудь (про звуки, запахи, світло і т. ін.)
. – Чули ми, Чіпко, – вмішалася баба, – чули, аж сюди до нас крики доходили...
(Панас Мирний)
;Крізь розвалений куток стелі доходило вечірнє світло
(Ю. Яновський)
;Крізь вікно доходила свіжість ночі і скрекіт цвіркунів
(З. Тулуб)
;//
Ставати відомим кому-небудь, де-небудь; розповсюджуватися (про чутки, вісті і т. ін.)
.Чутки про те, що недалеко за Бугом товариші їхні живуть вільним козацьким життям, доходили й на Запорожжя і викликали в серцях поневолених запорожців пекучий біль
(А. Кащенко)
;Доходили чутки, що не так давно збунтувалися чабани тут, у степах
(О. Гончар)
;//
розм.
Зачіпати почуття, думки і т. ін.; ставати ясним, зрозумілим
.Чудно, як скрип восени дерева, доходить воно
[слово]
до нашого уха(Панас Мирний)
;Пісня була жалібна, але чомусь не доходила ця жалість до неї
(Л. Смілянський)
;Тим часом німець щось говорив, але те до хлопця не доходило
(Є. Доломан)
;//
безос.
[
Микита
:]
А тобі до плачу доходить?(М. Кропивницький)
.3
. Зберігатися до якого-небудь часу (про писемні пам'ятки, предмети старовини і т. ін.)
. Яка то була і чи одна задля всіх людей була та перша мова – ми не знаємо, бо до нас не дійшло ніяких зразків про ту першу мову
(Панас Мирний)
.4
. Розвиваючись, змінюючись, досягати якого-небудь стану
. Наука доходить, що й плуг сам ходить
(прислів'я)
;П'єси Лесі Українки досягають найвищої точки, до якої коли-небудь доходила українська драма
(М. Зеров)
;Хто зна, до чого дійшла б тая розмова у двох сестер, якби не надійшла мати з кухні
(Леся Українка)
;//
безос.
Тепер уже, он бачиш, Доходить до чого, Що я стратить наміряюсь Максима святого
(Т. Шевченко)
;//
Змінюючись, досягати якого-небудь рівня, якоїсь межі (про розмір, вагу, кількість і т. ін.)
.Пшениця доходила до чоловічої груді
(Панас Мирний)
;Як тільки покажеться сонце, стає тепло, як повесні, температура доходить до +20°
(М. Коцюбинський)
;//
Досягати певного віку
.Никодим Онуфрійович кожного свого одприска
[нащадка],
тільки той доходив робочого віку, навчав слюсарювати(Ю. Смолич)
;Невтішені батьки поховали єдиного сина, що ледве дійшов шістнадцяти літ
(Ф. Бурлака)
;//
безос.
Останню
[жінку]
він, щоб не збрехати, взяв, як йому доходило дев'ятого десятка(Ю. Смолич)
.5
. Проводячи послідовно яку-небудь дію чи ряд дій, добиватися чого-небудь; досягати наміченого
. Давай люди клопотати, Правди судом доходжати
(І. Манжура)
;Чи тільки терни на шляху знайду, Чи стріну, може, де і квіт барвистий? Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу той шлях тернистий
(Леся Українка)
;Думка про снайперство міцно засіла хлопцеві в голову. Він вирішив за всяку ціну дійти свого
(О. Донченко)
;//
Досягати якого-небудь стану, становища
.Через те похвалитися нема чим, а часом просто доходиш до розпуки
(М. Коцюбинський)
;З добрими людьми завжди згоди можна дійти
(прислів'я)
;//
розм.
Досягати розуміння чого-небудь; додумуватися
.– Тебе вважали розумною і культурною, хоч ти до всього доходила самотужки
(М. Руденко)
;Він боявся щось проґавити, а все необхідно бачити на власні очі і дійти всього своїм розумом
(О. Копиленко)
.6
. Наступати, підходити
. Вже в тюрмі і то краще, можна було хоч пройтися по камері, а коли дійде черга, лягти на нарах і простягти ноги, хоч трохи спочити
(А. Хижняк)
.7
. розм.
Ставати цілком готовим (про те, що печеться, смажиться і т. ін.)
. Вона метушилась коло печі: то рогачем розгортала на черені жар, то сунула туди нового крутеня, а в печі вже доходили млинці
(А. Іщук)
;//
Дозрівати (перев. після збору)
.Минули жнива, на полі вже хіба тільки де в кого снопи гречки доходили
(Л. Яновська)
;Вересень заповідається теплий і сухий .. Дійдуть помідори, соняшники, квасоля
(Ірина Вільде)
.8
. розм.
Переставати жити; умирати
. [
1-й запорожець
:]
Та він увесь в крові. Доходить!(І. Карпенко-Карий)
;Тільки скрізь і мови, що такі й такі померли, а отакі доходять, і тільки скрізь і чути, що жалібні плачі
(М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо)
;А дитинка тихо дійшла...
(Марко Вовчок)
.9
. розм.
Намагатися зрозуміти суть чого-небудь; вникати в що-небудь
. Ми не дуже доходимо причини деяких прояв
(О. Кобилянська)
;Ольга докладно і пильно доходила кожної дрібниці, перепитувала, просила пояснювати окремі важливі моменти
(І. Микитенко)
;Ось тоді до мене почало доходити, що все в цій кімнаті ще хтозна-коли зупинилося, як оті обидва годинники
(із журн.)
;– Щоб вилікувати хворобу, треба дійти її причини
(І. Франко)
.10
. Приходити до кінця; закінчуватися
. Доходила 10 година ранку, і я вже був біля редакції
(М. Коцюбинський)
;Коли доходив третій рік війни, зростала дорожнеча
(Ю. Смолич)
;Доходила четверта. Варто було принаймні подзвонити, попередити міфічного Васю про запізнення
(Ю. Іздрик)
.(1)
Дійти́ / дохо́дити пра́вди
:а)
усвідомити, зрозуміти що-небудь
.Пора зрозуміти – не тим, кого обманюють, вони скорше дійдуть правди, а тим, хто обманює, .. що слово “свобода” – це, може, найголовніше зі слів, хоч і обіцяє багато розкішних убрань
(Г. Хоткевич)
;б)
дізнатися що-небудь, установити істину в чомусь
.Москаль зжахнувся. Погадав собі, чи гетьман не захоче доходити правди і не буде настоювати на тому, щоби вчинити суд
(Б. Лепкий)
;Добира́ти (добира́тися, дохо́дити) / добра́ти (дібра́ти, добра́тися, дійти́) смаку́
див.
добира́ти
;Дослужи́тися (дійти́, добу́ти) [до] чи́ну
див.
дослу́жуватися
;(2)
Дохо́дити / дійти́ до абсу́рду
– доходити до крайнощів, безглуздя у своїх діях, учинках і т. ін.
Підозрілість доходила до абсурду, і він
[Карно]
тоді знову дивився в одну крапку, і крапкою цією був метранпаж(М. Хвильовий)
;Побувавши за кордоном, тільки те й робив
[Маяковський],
що помічав лише негативне. Але ж так дуже легко дійти до абсурду(О. Шугай)
;(3)
Дохо́дити / дійти́ ру́чки
– закінчувати покіс
.Самітно бринить десь остання коса – косар доходить ручки
(С. Васильченко)
.◇
Впада́ти (вдаря́тися) / впа́сти (вда́ритися) в кра́йнощі (в кра́йність) <Вдава́тися (дохо́дити) / вда́тися (дійти́) до кра́йнощів (до кра́йності)>
див.
впада́ти
1
;(4)
Дійти́ [до] літ [свої́х]
– стати дорослим, вирости
.Як дійшла вона літ своїх, то я без клопоту хліб їла: вона й зробить усе, й догледить усього
(Марко Вовчок)
;По інших сторонах то навіть підлітків по школах учать про те, .. які вони матимуть права і обов'язки, коли дійдуть до літ
(Леся Українка)
;(5)
Дійти́ [до] ро́зуму
– стати старшим, дорослішим, досягти певного віку
.Як ріс, то розуму не мав, а як уже до розуму дійшов, то тоді б то лічити, та багацько літ упливло
(з переказу)
;– Яка ще з нею мова? Вона ще дурна, нехай перше розуму дійде
(Марко Вовчок)
;(6)
Дійти́ пори́
:а)
стати спілим; достигнути
.Жито дійшло пори. Лункі серпи зашепотіли свого: кс, кс, кс .. А коли серп втихав, коли зжаті колоски відокремлювалися, вчувалося оте ш-шух!
(П. Колесник)
;б)
стати дорослим, досягти повноліття
.У традиції русів заводити не менш двох синів. Одного до шаблі. Другого – для плуга. Найчастіше оті, котрі до зброї, дійшовши пори, вирушали через ліси й степи на низи: десь там .. обов'язково бував табір одчайдушних запорожців
(Г. Колісник)
;(7)
Дохо́дити / дійти́ до вух (до ву́ха, до слу́ху)
чиїх, чийого, кого
– ставати відомим кому-небудь
.– Як скажу, що служба мені не до вподоби, то це часом може дійти до вуха начальника
(І. Нечуй-Левицький)
;[
Джонатан
:]
Річарде, будь радий, що ти перед товаришем сказав се, бо якби сі слова дійшли до слуху громади й вчителя...(Леся Українка)
;Данило хоче докладно знати, що діється в Галичі. Дійшло до його вух, що бояри знов гострять супроти нього зуби
(А. Хижняк)
;(8)
Дохо́дити (прихо́дити) / дійти́ (прийти́) [до] ви́сновку (ду́мки)
– остаточно переконуючись у чому-небудь, вирішувати щось (перев. після роздумів, обговорень, суперечок і т. ін.)
.Роздумуючи про історію світової літератури, приходиш до висновку, що фольклорна основа притаманна всім справді видатним великим творам усіх віків і народів
(М. Рильський)
;І як-таки вони отаку ґаву вловили. Ще раз і ще думав над цим Цигуля й завжди доходив саме того висновку, що не пусте це
(А. Головко)
;Вирішивши так, Остап Антонович, натурально, дійшов тієї щасливої думки, що .. зробила його ім'я широко відомим не тільки на Глухівщині
(Г. Епік)
;В хаті Бондариха .. довго видивлялася в дзеркало, аж сама себе докоряти почала, однак дійшла до думки, що вона ще молодиця хоч куди
(М. Стельмах)
;(9)
Дохо́дити / дійти́ до живо́го (до [сами́х (живи́х)] печіно́к)
кому і без дод.
– дуже діймати кого-небудь чимсь; дошкуляти комусь
.До живого нікому не доходило: чужа болячка не болить, чужа потилиця не свербить – тільки бідній матері допекло
(А. Свидницький)
;Вони
[пани]
собі повбирались в управу, лущитимуть з нас грошики та й ні гадки! – А нашому братові дошкуля, до самих печінок доходить, – веде річ перший(Панас Мирний)
;Вона не чула ще від нього приязного слова, не мала поради! І так вже їй остогидло, так остобісіло, до живих печінок дійшло!
(М. Коцюбинський)
;(10)
Дохо́дити / дійти́ до клубо́чка
– з'ясовувати що-небудь, розкривати щось заплутане
.Тут усе явиться, усе відкриється, по ниточці, як кажуть, дійде і до клубочка
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;Поліз
[Чижик]
у шафу з старими ділами. Перекинув одно, перевернув друге, заглянув у третє, в п'яте, в десяте – натрапив на слід, піймав нитку – та разом з Шавкуном дійшли до клубочка(Панас Мирний)
;(11)
Дохо́дити / дійти́ [до] кра́ю (кінця́)
:а)
досягати найвищого рівня, виявлятися найбільшою мірою
.Зима тисяча дев'ятсот двадцять четвертого року була сніжна й дуже сувора. Люті морози доходили краю й не попускали
(О. Довженко)
;Повинно щось статися. Напруження дійшло до краю. Наближається гроза
(О. Довженко)
;б)
закінчуватися, завершуватися
.Ще палаців зали високі Розцвічує пензель митця, Але вже кінчаються строки і праця доходить кінця
(М. Бажан)
;Осінь виразно конала вже, доходила краю, та ще пручалася з останніх сил
(О. Левада)
;в)
вичерпувати всі свої можливості; опинятися в безвихідному становищі
.Часом після такої гарячки вся енергія його
[Гнатова]
спадала, і якийсь голос говорив в нім: “Навіщо?.. кінець! Дійшов до краю!”(М. Коцюбинський)
;(12)
Дохо́дити / дійти́ [до] ла́ду́
:а)
(з ким)
залагоджувати яку-небудь справу з кимось; досягати повного розуміння, домовленості з кимсь
.Так само і з урядами не міг
[пан Трацький]
ніколи дійти до ладу(І. Франко)
;З Когеном я ще раз поважно перебалакаю, хоч чи вийде що з цього? З тим брехуном не дійдеш до ладу
(М. Коцюбинський)
;б)
(з чим і без дод.)
розуміти що-небудь, розбиратися в чомусь
.– Якось воно так порізано, що я й ладу не дійду... В нас не так шиють, як у панів, – мовила .. Дарка
(Леся Українка)
;Омелян дивувався, що дзвони .. так висіли, що ніякий дзвонар не зумів би з ними дійти ладу
(О. Ільченко)
;в)
набувати чіткості, ясності; упорядковуватися
.Тепер думки в його
[Андрієвій]
голові поступово доходили ладу. Він починав розуміти: машина, певно, підірвалася на міні(Ю. Бедзик)
;(13)
Дохо́дити / дійти́ до пуття́
– успішно вирішуватися, завершуватися
.З надходженням холодів мало не цілком припинилися й .. геолого-свердлильні роботи .. Це давало привід місцевим людям робити свої висновки .. – Чи воно ж до пуття коли дійде, чи так, пововтузились на воді, наробили скрізь у скелях дір – та на тому й кінець?
(Г. Коцюба)
;(14)
Дохо́дити / дійти́ до рук
чиїх, кого і без дод.
– ставати чиїм-небудь надбанням, діставатися комусь
.[
Храпко
:]
Батьки тут по домівках із сили лізуть, збирають ту копійку до копійчини та засилають дітям..; а вони он як тринькають добро родительське [батьківське]!
.. А то все, що нашармака воно доводиться, нетружена копійка до рук доходить(Панас Мирний)
;(15)
Дохо́дити / дійти́ до се́рця (до се́рде́нька, до душі́)
кому, чийого (чиєї) і без дод.
– хвилювати, зворушувати, боляче вражати, тривожити кого-небудь
.Просиділи вони так укупі аж до зірок .. І не доходило їй аніщо гіркеє
[гірке]
до серденька(Марко Вовчок)
;Та жалібна пісня доходила до серця, вимовляла якусь втрату, якийсь смуток та жаль
(І. Нечуй-Левицький)
;– Коли вода камінь пробиває, а то щоб живе слово не дійшло до душі, – одказав Петро
(Панас Мирний)
;(16)
Дохо́дити / дійти́ [до] тя́ми
– усвідомлювати, розуміти що-небудь
.Свіжоспечений помічник кока Андрій Стурчак ніяк не доходив до тями .. і .. вірив своїй удачі і не вірив
(В. Логвиненко)
;Володимирові Бистрику аж тепер дійшло до тями: зустрівся з молодим робітником, про якого вчора пророчила сестра
(С. Чорнобривець)
;Боб так отетерів, що не міг дійти тями. Оговтавшись трохи.., мовив дещо зневажливо..: – Ану, зійдіть із дороги!..
(Є. Гуцало)
;(17)
Дохо́дити / дійти́ [свої́м, вла́сним] ро́зумом
чого, до чого і без дод.
– осягати, усвідомлювати зміст, значення і т. ін. чого-небудь самостійно, без сторонньої допомоги
.– Гордiй .. Слухай, ти вгадуєш, як лiпше зробити, чи доходиш розумом?
(Р. Андріяшик)
;Спати більше Гордій не міг. Він боявся щось проґавити, а все необхідно бачити на власні очі і дійти всього своїм розумом
(О. Копиленко)
;Любить Іван Іванович до всього власним розумом дійти, руки своєї докласти
(з газ.)
;(18)
Дохо́дить / ді́йде до ді́ла
– настає момент діяти
.Я не вмію наперед боятися чи не боятися. Вже коли доходить до діла, тоді воно само якось вирішується
(Е. Андієвська)
;В дванадцять років легко вибудовувати химери, а коли доходить до діла, то все кінчається або нічим, або принаймні дрібничками
(П. Загребельний)
;– Турма... отара... – думав він, – а не громада. – Сеє-теє, теє-сеє, а як дійде до діла, то й розтечуться, розповзуться, як тая купа черваків на сонці
(М. Коцюбинський)
;Ру́ки не дохо́дять / не дійшли́
див.
рука́
.