СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ДІЙТИ́
ДОХО́ДИТИ
, джу, диш, рідко, заст. ДОХОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДІЙТИ́, дійду́, ді́йдеш, док.
1
.
Ідучи в певному напрямку, досягати якого-небудь місця
.
Тільки що стали до волості доходити, тут вийшов до громади сам губернатор
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Коли доходили до цвинтаря, здалека чути було жалібний спів
(Н. Кобринська)
;
За три милі Дике Поле Козаки укрили, Доходжали-доступали до Чурай-могили
(Микола Чернявський)
;
Іноді ми й справді удвох ідемо її проводжати, доходимо аж до полустанка, де Ольга живе
(О. Гончар)
;
// 
Рухаючись у певному напрямку, досягати якого-небудь місця (про поїзд, машину, пароплав і т. ін.)
.
Доходячи до станції, потяг стишив свій біг
(із журн.)
;
// 
Прибувати на місце призначення (про листи, телеграми, посилки і т. ін.)
.
– Вже ж я писала й пересилала, мої листи не доходять
(П. Чубинський)
;
– Газети до їх
[них]
не доходять, людей просвічених вони не бачать
(І. Нечуй-Левицький)
;
// 
розм.
Звертатися куди-небудь, до когось (перев. із скаргою, проханням)
.
– Коли у вас
[панів]
уся сила, то дарма; не по-вашому буде, я дійду всюди
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Келембет дійшов до вищих профспілкових органів, домігся потрібної путівки, попросив начальника цеху передати її під розписку Мехтодію Мехтодійовичу із суворим наказом дирекції – негайно їхати
(Ю. Яновський)
.
2
.
Поширюючись, досягати кого-, чого-небудь (про звуки, запахи, світло і т. ін.)
.
– Чули ми, Чіпко, – вмішалася баба, – чули, аж сюди до нас крики доходили...
(Панас Мирний)
;
Крізь розвалений куток стелі доходило вечірнє світло
(Ю. Яновський)
;
Крізь вікно доходила свіжість ночі і скрекіт цвіркунів
(З. Тулуб)
;
// 
Ставати відомим кому-небудь, де-небудь; розповсюджуватися (про чутки, вісті і т. ін.)
.
Чутки про те, що недалеко за Бугом товариші їхні живуть вільним козацьким життям, доходили й на Запорожжя і викликали в серцях поневолених запорожців пекучий біль
(А. Кащенко)
;
Доходили чутки, що не так давно збунтувалися чабани тут, у степах
(О. Гончар)
;
// 
розм.
Зачіпати почуття, думки і т. ін.; ставати ясним, зрозумілим
.
Чудно, як скрип восени дерева, доходить воно
[слово]
до нашого уха
(Панас Мирний)
;
Пісня була жалібна, але чомусь не доходила ця жалість до неї
(Л. Смілянський)
;
Тим часом німець щось говорив, але те до хлопця не доходило
(Є. Доломан)
;
// 
безос.
[
Микита
:]
А тобі до плачу доходить?
(М. Кропивницький)
.
3
.
Зберігатися до якого-небудь часу (про писемні пам'ятки, предмети старовини і т. ін.)
.
Яка то була і чи одна задля всіх людей була та перша мова – ми не знаємо, бо до нас не дійшло ніяких зразків про ту першу мову
(Панас Мирний)
.
4
.
Розвиваючись, змінюючись, досягати якого-небудь стану
.
Наука доходить, що й плуг сам ходить
(прислів'я)
;
П'єси Лесі Українки досягають найвищої точки, до якої коли-небудь доходила українська драма
(М. Зеров)
;
Хто зна, до чого дійшла б тая розмова у двох сестер, якби не надійшла мати з кухні
(Леся Українка)
;
// 
безос.
Тепер уже, он бачиш, Доходить до чого, Що я стратить наміряюсь Максима святого
(Т. Шевченко)
;
// 
Змінюючись, досягати якого-небудь рівня, якоїсь межі (про розмір, вагу, кількість і т. ін.)
.
Пшениця доходила до чоловічої груді
(Панас Мирний)
;
Як тільки покажеться сонце, стає тепло, як повесні, температура доходить до +20°
(М. Коцюбинський)
;
// 
Досягати певного віку
.
Никодим Онуфрійович кожного свого одприска
[нащадка],
тільки той доходив робочого віку, навчав слюсарювати
(Ю. Смолич)
;
Невтішені батьки поховали єдиного сина, що ледве дійшов шістнадцяти літ
(Ф. Бурлака)
;
// 
безос.
Останню
[жінку]
він, щоб не збрехати, взяв, як йому доходило дев'ятого десятка
(Ю. Смолич)
.
5
.
Проводячи послідовно яку-небудь дію чи ряд дій, добиватися чого-небудь; досягати наміченого
.
Давай люди клопотати, Правди судом доходжати
(І. Манжура)
;
Чи тільки терни на шляху знайду, Чи стріну, може, де і квіт барвистий? Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу той шлях тернистий
(Леся Українка)
;
Думка про снайперство міцно засіла хлопцеві в голову. Він вирішив за всяку ціну дійти свого
(О. Донченко)
;
// 
Досягати якого-небудь стану, становища
.
Через те похвалитися нема чим, а часом просто доходиш до розпуки
(М. Коцюбинський)
;
З добрими людьми завжди згоди можна дійти
(прислів'я)
;
// 
розм.
Досягати розуміння чого-небудь; додумуватися
.
– Тебе вважали розумною і культурною, хоч ти до всього доходила самотужки
(М. Руденко)
;
Він боявся щось проґавити, а все необхідно бачити на власні очі і дійти всього своїм розумом
(О. Копиленко)
.
6
.
Наступати, підходити
.
Вже в тюрмі і то краще, можна було хоч пройтися по камері, а коли дійде черга, лягти на нарах і простягти ноги, хоч трохи спочити
(А. Хижняк)
.
7
.
розм.
Ставати цілком готовим (про те, що печеться, смажиться і т. ін.)
.
Вона метушилась коло печі: то рогачем розгортала на черені жар, то сунула туди нового крутеня, а в печі вже доходили млинці
(А. Іщук)
;
// 
Дозрівати (перев. після збору)
.
Минули жнива, на полі вже хіба тільки де в кого снопи гречки доходили
(Л. Яновська)
;
Вересень заповідається теплий і сухий .. Дійдуть помідори, соняшники, квасоля
(Ірина Вільде)
.
8
.
розм.
Переставати жити; умирати
.
[
1-й запорожець
:]
Та він увесь в крові. Доходить!
(І. Карпенко-Карий)
;
Тільки скрізь і мови, що такі й такі померли, а отакі доходять, і тільки скрізь і чути, що жалібні плачі
(М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо)
;
А дитинка тихо дійшла...
(Марко Вовчок)
.
9
.
розм.
Намагатися зрозуміти суть чого-небудь; вникати в що-небудь
.
Ми не дуже доходимо причини деяких прояв
(О. Кобилянська)
;
Ольга докладно і пильно доходила кожної дрібниці, перепитувала, просила пояснювати окремі важливі моменти
(І. Микитенко)
;
Ось тоді до мене почало доходити, що все в цій кімнаті ще хтозна-коли зупинилося, як оті обидва годинники
(із журн.)
;
– Щоб вилікувати хворобу, треба дійти її причини
(І. Франко)
.
10
.
Приходити до кінця; закінчуватися
.
Доходила 10 година ранку, і я вже був біля редакції
(М. Коцюбинський)
;
Коли доходив третій рік війни, зростала дорожнеча
(Ю. Смолич)
;
Доходила четверта. Варто було принаймні подзвонити, попередити міфічного Васю про запізнення
(Ю. Іздрик)
.
(1)
 
Дійти́ / дохо́дити пра́вди
:
а)
 
усвідомити, зрозуміти що-небудь
.
Пора зрозуміти – не тим, кого обманюють, вони скорше дійдуть правди, а тим, хто обманює, .. що слово “свобода” – це, може, найголовніше зі слів, хоч і обіцяє багато розкішних убрань
(Г. Хоткевич)
;
б)
 
дізнатися що-небудь, установити істину в чомусь
.
Москаль зжахнувся. Погадав собі, чи гетьман не захоче доходити правди і не буде настоювати на тому, щоби вчинити суд
(Б. Лепкий)
;
Добира́ти (добира́тися, дохо́дити) / добра́ти (дібра́ти, добра́тися, дійти́) смаку́
Дослужи́тися (дійти́, добу́ти) [до] чи́ну
(2)
 
Дохо́дити / дійти́ до абсу́рду
доходити до крайнощів, безглуздя у своїх діях, учинках і т. ін.
Підозрілість доходила до абсурду, і він
[Карно]
тоді знову дивився в одну крапку, і крапкою цією був метранпаж
(М. Хвильовий)
;
Побувавши за кордоном, тільки те й робив
[Маяковський],
що помічав лише негативне. Але ж так дуже легко дійти до абсурду
(О. Шугай)
;
(3)
 
Дохо́дити / дійти́ ру́чки
закінчувати покіс
.
Самітно бринить десь остання коса – косар доходить ручки
(С. Васильченко)
.
Впада́ти (вдаря́тися) / впа́сти (вда́ритися) в кра́йнощі (в кра́йність) <Вдава́тися (дохо́дити) / вда́тися (дійти́) до кра́йнощів (до кра́йності)>
(4)
 
Дійти́ [до] літ [свої́х]
стати дорослим, вирости
.
Як дійшла вона літ своїх, то я без клопоту хліб їла: вона й зробить усе, й догледить усього
(Марко Вовчок)
;
По інших сторонах то навіть підлітків по школах учать про те, .. які вони матимуть права і обов'язки, коли дійдуть до літ
(Леся Українка)
;
(5)
 
Дійти́ [до] ро́зуму
стати старшим, дорослішим, досягти певного віку
.
Як ріс, то розуму не мав, а як уже до розуму дійшов, то тоді б то лічити, та багацько літ упливло
(з переказу)
;
– Яка ще з нею мова? Вона ще дурна, нехай перше розуму дійде
(Марко Вовчок)
;
(6)
 
Дійти́ пори́
:
а)
 
стати спілим; достигнути
.
Жито дійшло пори. Лункі серпи зашепотіли свого: кс, кс, кс .. А коли серп втихав, коли зжаті колоски відокремлювалися, вчувалося оте ш-шух!
(П. Колесник)
;
б)
 
стати дорослим, досягти повноліття
.
У традиції русів заводити не менш двох синів. Одного до шаблі. Другого – для плуга. Найчастіше оті, котрі до зброї, дійшовши пори, вирушали через ліси й степи на низи: десь там .. обов'язково бував табір одчайдушних запорожців
(Г. Колісник)
;
(7)
 
Дохо́дити / дійти́ до вух (до ву́ха, до слу́ху)
чиїх, чийого, кого
ставати відомим кому-небудь
.
– Як скажу, що служба мені не до вподоби, то це часом може дійти до вуха начальника
(І. Нечуй-Левицький)
;
[
Джонатан
:]
Річарде, будь радий, що ти перед товаришем сказав се, бо якби сі слова дійшли до слуху громади й вчителя...
(Леся Українка)
;
Данило хоче докладно знати, що діється в Галичі. Дійшло до його вух, що бояри знов гострять супроти нього зуби
(А. Хижняк)
;
(8)
 
Дохо́дити (прихо́дити) / дійти́ (прийти́) [до] ви́сновку (ду́мки)
остаточно переконуючись у чому-небудь, вирішувати щось (перев. після роздумів, обговорень, суперечок і т. ін.)
.
Роздумуючи про історію світової літератури, приходиш до висновку, що фольклорна основа притаманна всім справді видатним великим творам усіх віків і народів
(М. Рильський)
;
І як-таки вони отаку ґаву вловили. Ще раз і ще думав над цим Цигуля й завжди доходив саме того висновку, що не пусте це
(А. Головко)
;
Вирішивши так, Остап Антонович, натурально, дійшов тієї щасливої думки, що .. зробила його ім'я широко відомим не тільки на Глухівщині
(Г. Епік)
;
В хаті Бондариха .. довго видивлялася в дзеркало, аж сама себе докоряти почала, однак дійшла до думки, що вона ще молодиця хоч куди
(М. Стельмах)
;
(9)
 
Дохо́дити / дійти́ до живо́го (до [сами́х (живи́х)] печіно́к)
кому і без дод.
дуже діймати кого-небудь чимсь; дошкуляти комусь
.
До живого нікому не доходило: чужа болячка не болить, чужа потилиця не свербить – тільки бідній матері допекло
(А. Свидницький)
;
Вони
[пани]
собі повбирались в управу, лущитимуть з нас грошики та й ні гадки! – А нашому братові дошкуля, до самих печінок доходить, – веде річ перший
(Панас Мирний)
;
Вона не чула ще від нього приязного слова, не мала поради! І так вже їй остогидло, так остобісіло, до живих печінок дійшло!
(М. Коцюбинський)
;
(10)
 
Дохо́дити / дійти́ до клубо́чка
з'ясовувати що-небудь, розкривати щось заплутане
.
Тут усе явиться, усе відкриється, по ниточці, як кажуть, дійде і до клубочка
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Поліз
[Чижик]
у шафу з старими ділами. Перекинув одно, перевернув друге, заглянув у третє, в п'яте, в десяте – натрапив на слід, піймав нитку – та разом з Шавкуном дійшли до клубочка
(Панас Мирний)
;
(11)
 
Дохо́дити / дійти́ [до] кра́ю (кінця́)
:
а)
 
досягати найвищого рівня, виявлятися найбільшою мірою
.
Зима тисяча дев'ятсот двадцять четвертого року була сніжна й дуже сувора. Люті морози доходили краю й не попускали
(О. Довженко)
;
Повинно щось статися. Напруження дійшло до краю. Наближається гроза
(О. Довженко)
;
б)
 
закінчуватися, завершуватися
.
Ще палаців зали високі Розцвічує пензель митця, Але вже кінчаються строки і праця доходить кінця
(М. Бажан)
;
Осінь виразно конала вже, доходила краю, та ще пручалася з останніх сил
(О. Левада)
;
в)
 
вичерпувати всі свої можливості; опинятися в безвихідному становищі
.
Часом після такої гарячки вся енергія його
[Гнатова]
спадала, і якийсь голос говорив в нім: “Навіщо?.. кінець! Дійшов до краю!”
(М. Коцюбинський)
;
(12)
 
Дохо́дити / дійти́ [до] ла́ду́
:
а)
 
(з ким)
залагоджувати яку-небудь справу з кимось; досягати повного розуміння, домовленості з кимсь
.
Так само і з урядами не міг
[пан Трацький]
ніколи дійти до ладу
(І. Франко)
;
З Когеном я ще раз поважно перебалакаю, хоч чи вийде що з цього? З тим брехуном не дійдеш до ладу
(М. Коцюбинський)
;
б)
 
(з чим і без дод.)
розуміти що-небудь, розбиратися в чомусь
.
– Якось воно так порізано, що я й ладу не дійду... В нас не так шиють, як у панів, – мовила .. Дарка
(Леся Українка)
;
Омелян дивувався, що дзвони .. так висіли, що ніякий дзвонар не зумів би з ними дійти ладу
(О. Ільченко)
;
в)
 
набувати чіткості, ясності; упорядковуватися
.
Тепер думки в його
[Андрієвій]
голові поступово доходили ладу. Він починав розуміти: машина, певно, підірвалася на міні
(Ю. Бедзик)
;
(13)
 
Дохо́дити / дійти́ до пуття́
успішно вирішуватися, завершуватися
.
З надходженням холодів мало не цілком припинилися й .. геолого-свердлильні роботи .. Це давало привід місцевим людям робити свої висновки .. – Чи воно ж до пуття коли дійде, чи так, пововтузились на воді, наробили скрізь у скелях дір – та на тому й кінець?
(Г. Коцюба)
;
(14)
 
Дохо́дити / дійти́ до рук
чиїх, кого і без дод.
ставати чиїм-небудь надбанням, діставатися комусь
.
[
Храпко
:]
Батьки тут по домівках із сили лізуть, збирають ту копійку до копійчини та засилають дітям..; а вони он як тринькають добро родительське
[батьківське]!
.. А то все, що нашармака воно доводиться, нетружена копійка до рук доходить
(Панас Мирний)
;
(15)
 
Дохо́дити / дійти́ до се́рця (до се́рде́нька, до душі́)
кому, чийого (чиєї) і без дод.
хвилювати, зворушувати, боляче вражати, тривожити кого-небудь
.
Просиділи вони так укупі аж до зірок .. І не доходило їй аніщо гіркеє
[гірке]
до серденька
(Марко Вовчок)
;
Та жалібна пісня доходила до серця, вимовляла якусь втрату, якийсь смуток та жаль
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Коли вода камінь пробиває, а то щоб живе слово не дійшло до душі, – одказав Петро
(Панас Мирний)
;
(16)
 
Дохо́дити / дійти́ [до] тя́ми
усвідомлювати, розуміти що-небудь
.
Свіжоспечений помічник кока Андрій Стурчак ніяк не доходив до тями .. і .. вірив своїй удачі і не вірив
(В. Логвиненко)
;
Володимирові Бистрику аж тепер дійшло до тями: зустрівся з молодим робітником, про якого вчора пророчила сестра
(С. Чорнобривець)
;
Боб так отетерів, що не міг дійти тями. Оговтавшись трохи.., мовив дещо зневажливо..: – Ану, зійдіть із дороги!..
(Є. Гуцало)
;
(17)
 
Дохо́дити / дійти́ [свої́м, вла́сним] ро́зумом
чого, до чого і без дод.
осягати, усвідомлювати зміст, значення і т. ін. чого-небудь самостійно, без сторонньої допомоги
.
– Гордiй .. Слухай, ти вгадуєш, як лiпше зробити, чи доходиш розумом?
(Р. Андріяшик)
;
Спати більше Гордій не міг. Він боявся щось проґавити, а все необхідно бачити на власні очі і дійти всього своїм розумом
(О. Копиленко)
;
Любить Іван Іванович до всього власним розумом дійти, руки своєї докласти
(з газ.)
;
(18)
 
Дохо́дить / ді́йде до ді́ла
настає момент діяти
.
Я не вмію наперед боятися чи не боятися. Вже коли доходить до діла, тоді воно само якось вирішується
(Е. Андієвська)
;
В дванадцять років легко вибудовувати химери, а коли доходить до діла, то все кінчається або нічим, або принаймні дрібничками
(П. Загребельний)
;
– Турма... отара... – думав він, – а не громада. – Сеє-теє, теє-сеє, а як дійде до діла, то й розтечуться, розповзуться, як тая купа черваків на сонці
(М. Коцюбинський)
;
Ру́ки не дохо́дять / не дійшли́