ДІ́ЙСНО
, присл.
Те саме, що спра́вді; насправді
. І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалима, і знайшли там у зборі одинадцятьох
[апостолів],
і тих, що з ними були, які розповідали, що Господь дійсно воскрес і з'явився був Симонові(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;– Ви дивуєтесь?.. А воно так дійсно було, – от я вам зараз оповім
(М. Коцюбинський)
;– Вже б коли дійсно, як хто, може, підозріва, він сам украв коняку, то вже б розслідування виявило
(А. Головко)
;– Це твоя жінка хотіла мене спалить; дійсно вона, бо я її впіймав на гарячому вчинку
(І. Нечуй-Левицький)
;//
у знач. вставн. сл.
Уживається для підтвердження висловлення
.[
Руфін
:]
Так, дійсно, ти вгадав, я справді хворий(Леся Українка)
;– Дійсно, смачна штука
[кава],
і яка запашна(З. Тулуб)
.